344
Від Несіі Фердман Сайт : https://nesia-ferdman.com/
Ще одним важливим поняттям для визначення цінностей є принцип. Принцип — це глибоке переконання, що виражається у діях і відображає особисті цінності людини. Саме те, як людина діє і якими принципами при цьому керується, дає нам змогу зрозуміти, що саме вона обирає для себе найбільш значущим. Що веде її протягом життя, яке призначення вона визначила для себе, які межі її розуміння добра й зла, яке у неї уявлення про світ. Принципи слугують вказівником і допомагають орієнтуватися в повсякденному житті.
В основі принципів лежать цінності людини й те, що вона вважає важливим для себе. Принципи формуються на основі особистого досвіду, усвідомлення і присвоєння цінностей, виявлення їх у конкретних діях, вміння транслювати їх назовні, але вони також можуть бути запозичені в інших людей. Людина може вивчати чужі принципи і орієнтуватися на них, але перед тим, як зробити їх своїми, вона має переконатися, що дійсно їх поділяє, що вони відповідають її цінностям, інакше хибні принципи відведуть людину від її мети.
Мрії людини обмежені її світоглядом: ви не можете мріяти про те, чого не знаєте.
Навіть більше, ви вибираєте, про що мріяти, не завжди самостійно, оскільки підпадаєте під зовнішній вплив — на вас впливає сім’я, релігія, суспільство, культура. Однак у вас завжди є свобода вибору формувати свої мрії. Ніхто не має право нав’язати людині, які мрії плекати.
У мене є жарт: «Що мрію перетворює на ціль? Це таблиця Excel», — суть сказаного в тому, що мета формується і, що найголовніше, досягається, коли є конкретний план.
Але важливо розуміти, що не всі мрії мають ставати метою. Ваші фантазії насамперед є мотиватором і натхненником до дії. Уявіть, що мрія — це ваш дороговказ. Зовсім не обов’язково, що ви доберетеся до своєї зірки, але вона може вказати вам напрямок, у якому слід рухатися. І навіть не будучи реалізованою, мрія впливає на людину.
Сходинка «Цінності»
На першій сходинці вибір в основному пов’язаний із бажанням розібратися в собі й знайти відповідь на запитання «Яка моя сутність?». І звісно, звільнити- ся від нав’язливих понять, таких як «я повинен», «від мене очікують те чи те», від постійного прагнення до- годити іншим. Це певна самоідентифікація, пов’язана з подоланням страхів, невпевненості й недовірливості.
«Чи все правильно я роблю, чи роблю те, що від мене очікують?» — ці запитання ви ставити найчастіше не через особисті докори сумління, а, хай би як сумно, із бажання бути саме таким, яким вас хочуть бачити інші. Страх, що вас покарають, не так зрозуміють, що ви не виправдаєте очікування, страх осуду, особливо від близьких людей, призводять того, що ви легко втрачає- те власні цінності і свої сильні сторони. «Що ж у мене під маскою і яка моя цінність? Чого я хочу насправді? Що саме я очікую чи не очікую? Кому на- справді хочу догодити, а кому ні? То хто ж я під цією маскою? Що все-таке важливіше: „Я повинен“ чи „Я хочу“? Чого від мене очікують? Чи це я від себе очікую? Які мої цілі й пріоритети? Чи пов’язаний мій вибір з тим,
що я комусь щось винен? Чи варто мені розбиратися, для кого це вигідніше і хто і які в такому разі переслідує цілі? Хто я насправді і що важливо для мене? Чи пов’язаний мій вибір з тим, що я хочу догодити і думаю, чого від мене очікують? Чи впораюся я і як мені це зробити? Що мене зупиняє і чому я не роблю цього?» — усі ці запитання і вибори пов’язані з першою сходинкою.
Створіть довіру у вашій компанії.
"Керівники створюють це середовище через підтримку, повагу та довіру. Підтримка означає надання людям інструментів, інформації, навчання та коучингу, необхідних для досягнення успіху. Це означає постійні зусилля, спрямовані на розвиток навичок людей. Хороші менеджери допомагають людям досягати успіху та зростати. Повага означає розуміння унікальних кар'єрних цілей людей і чутливість до їхнього життєвого вибору. Це означає допомагати людям досягати цих кар'єрних цілей у спосіб, що відповідає потребам компанії. Довіра означає надання людям свободи у виконанні своєї роботи та прийнятті рішень. Це означає знати, що люди хочуть досягти успіху, і вірити, що вони його досягнуть".
- ЕРІК ШМІДТ
Саморегуляція – це відновлення завдяки діям, які ми робимо винятково самі для себе та власного задоволення. Сюди можна віднести різноманітні хобі, читання, перегляд фільмів, спорт, приготування страв, покупки, нічогонероблення тощо. Це цінний час, проведений наодинці із собою, можливість поновити власні сили.
Корегуляція – це вміння регулювати стани в середині групи. Сила впливу людей одне на одного потужна. Не дарма кажуть, що складні моменти в житті значно легше переживати в оточенні близьких людей. Для зцілення потрібна інша людина, інша психіка.
У нас є все необхідне, щоб впоратися з цією травмою як особистісно, так і колективно. Питання в тому, чи готові бми взяти на себе цю відповідальність?
Одне з визначень психологічної гнучкості - це здатність перебувати в контакті з сьогоденням і діяти заради довгострокових цілей, а не заради короткострокових спонукань. Психологічна гнучкість дозволяє людям адаптуватися до змін у навколишньому середовищі та реагувати новими, творчими та здоровими способами, які відповідають цілям та цінностям людини. Ця здатність також відіграє життєво важливу роль у здоров'ї та добробуті.
«Психологічна гнучкість зводиться до того, щоб залишатися зараз і бути відкритим для переживання будь-яких думок і почуттів, які можуть виникнути, а потім робити дії, що відповідають нашим цінностям», — пояснює Рейчел Голдман.
Між стимулом та нашою реакцією на нього завжди є час. За цей час ми вибираємо як реагувати. І саме тут лежить наша свобода.
Читать полностью…
Людство можна визначити як сукупність особин, які мають дар мови. Традиційно природа поділяється на чотири класи: нежива; флора, чи світ рослин; фауна, чи світ тварин; і, нарешті, людство, або «світ тих, хто говорить». Наукове визначення «sapiens» вже не можна вважати досить точним: сьогодні ми знаємо, що багато тварин (наприклад, дельфінів та мавп) теж мають високорозвинений інтелект, цілком можна порівняти з людським. До того ж претензії людини на розумність поведінки далеко не завжди виправдані. Відмінною властивістю людей, що дає нам незаперечну перевагу перед усім живим у цьому світі, є, безперечно, мова. ( р. Адін Штейнзальц-Евен Ісраель)
Читать полностью…
У своїх діях Голда Меїр завжди керувалася девізом: “Якщо ти хочеш цього, то це вже не мрія”. І чітко знала, як побудувати країну мрії, країну, в якій захочеться жити вам і вашим дітям.
«Якщо ви хочете побудувати ту країну, куди повертатимуться її сини та дочки, якщо ви хочете побудувати країну, звідки виїжджатимуть лише в сезон відпусток, якщо ви хочете побудувати країну, яка не матиме почуття страху за майбутнє, то зробіть лише два кроки:
1 Прирівняйте корупцію до зради Батьківщини, а корупціонерів — до зрадників, аж до сьомого коліна.
2 Зробіть три професії найоплачуванішими і найшанованішими. Це — військові, вчителі та лікарі…
…І найголовніше – працюйте, працюйте і працюйте, бо ніхто, крім вас, не захистить вас, ніхто не нагодує вас, крім вас самих, і ваша країна потрібна тільки вам і більше нікому.
Коли це стане не просто словами і простим гаслом, а стане способом вашого життя, значить, ви досягли свого…»
Хоча не існує загальноприйнятого визначення того, що означає автентичність, дослідники зазвичай описують її як стан самосвідомості та самовизначення, яке дозволяє людині діяти відповідно до її основних цінностей, переконань та психологічних потреб .
У цьому сенсі щирість може бути такою ж важливою для вашого благополуччя, як їжа, дах і сон. Так само, як ви їсте, коли голодні, або спите, коли втомилися, вам потрібно діяти таким чином, щоб задовольнити ці основні цінності та емоційні потреби.
Насамперед, в бажанні розвиватись, людина повинна бути готова втратити баланс, відчути дискомфорт, що безпосередньо пов’язане з динамічною природою розвитку. Що таке стабільність і рівновага? Це статичний стан, відсутність руху, коли все зупиняється і застигає в нерухомості.
Як тільки з’являється рух, ми втрачаємо баланс і починається хаос, так як будь-яка зміна вносить безлад в існуючу систему.
Людина, що стоїть на місці, стабільна і стійка, але як тільки вона задає собі вектор руху, вона губить рівновагу. В момент бігу людина рухається ще швидше, при цьому вона ще більш нестабільна.
В процесі розвитку є дві опорні точки - звідки ми починаємо і куди бажаємо прийти. Втрата балансу відбувається саме на шляху від однієї точки до слідуючій. Плануючи, визначаючи рамки і строки цього шляху, ми приборкуємо хаос, не дозволяючи йому перетворювати наш рух в деструктивний процес.
Прагнення хаосу грунтовно закладено в нас, наче цеглина, а значить закладено і прагнення до розвитку. Розвиток відрізняється від звичайного руху насамперед тим, що він має важливу мету - спрямований до призначення.
Деякі слова у своїй основі такі субʼєктивні, що перед дискусією конче потрібно погодити критерії того, що таке «справедливо», «добре», «красиво» тощо.
Просити розʼяснити слово - це нормально, навіть під час дружньої розмови.
Точне слововживання - неодмінна частина ефективної комунікації. Слова мають безліч значень, навіть якщо всі ми згодні з їхнім тлумаченням. Іноді ми зустрічаємо людей, які вживають слова у незвичному для нас значенні. Тож розʼяснювати значення ключових слів, від яких залежить розмова,
обов'язково.
Зі словами треба поводитися обережно й не розкидатися ними бездумно, інакше доведеться їх тлумачити. А це досить небезпечно: у процесі ви ризикуєте загубити важливі думки.
Влучні запитання до людини можна поставити, лише послухавши, що вона каже. Тож слухайте! Обережно, вдумливо й неупереджено.
Почуття провини руйнує нас зсередини. Саме на нього, як на гачок, нас ловлять. Варто замислитися над тим, що почуття провини, є зворотною стороною іншої, не деструктивної, а цілком собі конструктивної якості особистості – почуття відповідальності.
Почуття провини відтворює Бездіяльність!
Почуття провини — це жуйка, яка нічого за собою не несе.
Почуття відповідальності – це зовсім інше, зріліше явище. Воно говорить про те, що я знаю, де моя зона відповідальності, я знаю, за що можу відповідати, на що в мене вистачає сил, сміливості та впевненості.
Відповідальність – це Дія. Це активна позиція.
Адже якщо ви за щось відповідальні - значить, ви можете з цим впоратися, це у вашій зоні дії. Ваша відповідальність – це ваша діяльність.
В будь-якому розвинутому або невідомому суспільстві цінності, свідомо або несвідомо, визначають напрямок і поведінку кожної особи та суспільства в цілому.
Саме тому вибір цінностей є однією з фундаментальних проблем. Коли деякі представники суспільства протиставляються соціальним установам інших представників, акцент часто робиться на тому, що у представників цього суспільства немає цінностей, маючи на увазі, що їх цінності виглядають непринциповими або безглуздими. Насправді ж їх цінності просто не співпадають. Навіть у тваринному світі існують системи цінностей. Наприклад, система цінностей вовків абсолютно відрізняється від системи цінностей овець, але у обох груп точно є системи цінностей, які визначають їх поведінку та внутрішню ієрархію. На відміну від тварин, які не мають волі обирати свої цінності, людське суспільство наділене розумом і свободою вибору, тому воно може вирішувати, яку систему цінностей обрати.
Безліч речей, про які ви думаєте, що вони вам не підходять, насправді дуже підходять.
Переконання накопичуються, наче старі журнали. Але ми їх не бачимо і тому не розуміємо, що все це настав час перебрати і викинути.
Нехай фрази "не моє" або "не для мене" стануть тривожним сигналом щоразу, коли ви чуєте їх від самих себе. Скільки років тому, хто це вирішив? Чи це було взагалі рішенням чи просто емоційною реакцією? Як багато ви дійсно знаєте про це?
Потрібно ставити ці питання, або вам доведеться змиритися з тим, що вашим життям, як і раніше керує молодша і менш досвідчена версія вашої особистості, яка, відверто кажучи, зовсім вас не знає.
Цінності — це складна концепція з дуже довгою історією, тому, на мій погляд, доречно буде говорити про них не лише в контексті сучасних підходів, а й вказати їхнє місце у давніх писаннях.
У нашому сприйнятті навколишній світ тривимірний; людина як частина світу також складається із зовнішніх граней (чотири сторони, а також верх і низ) та внутрішнього наповнення (сьома грань) — сутності людини, якою виступають цінності. Окрім фізичного тіла, кожна річ має свою суть, зміст, те основне й головне, що відрізняє її від інших і робить особливою. Для людини цим основним є цінності. Дивовижно, але вінець Творця — людина — не завжди усвідомлює свої цінності і керується ними.
Наші цінності мають подвійну природу. З одного боку, вони є фундаментом, що визначає сутність людини. З іншого, цінності є інструментом, який дає змогу знайти відповідь на перше Божественне запитання: «Де ти?», на яке ми відповідаємо собі щодня протягом усього нашого життя.
Кожна людина сама для себе вирішує (правда, не завжди усвідомлено), що пам’ятати. Ця особливість чудово пояснює те, чому люди по-різному описують одні й ті самі події. Це не значить, що хтось обманює або проявляє неуважність. Це вказує тільки на те, що пам’ять кожного — унікальна: у кожного з нас є свої спогади, які відрізняються від тих, що відклалися у свідомості інших.
Фрагментарно фіксуючи події, ми часто втрачаємо з поля зору дещо інше, можливо, важливе, з того, що відбулося.
Спогади — це те, що ми вибираємо пам’ятати і оцінюємо через призму того, що відбувається з нами сьогодні й відбувалося раніше. Пам’ять суттєво впливає на наш вибір сьогодні і в майбутньому. Окрім того, вона слугує підґрунтям для формування цінностей і реалізації вибору. Зіткана з подій, людей, досвіду, історій, думок, культури, пам’ять є дуже потужним інструментом, який за умови «неправильних налаштувань» може спотворювати побачене.
Тому так важливо те, що і як саме ми пам’ятаємо.
Свободу вибору часто визначають через відсутність примусу, однак це визначення не повноцінне, адже свобода вибору — це, окрім відсутності тиску зовні, ще й здатність діяти самостійно, проявляти ініціативу. Вільним не може вважатися той, хто не прагне до самовираження і реалізації свого призначення, хоча він може бути при цьому фізично не поневолений.
«Раб несе подвійне ярмо: він змушений підкорятися господареві і позбавлений власної волі. І навпаки, людину, що усвідомлює свою унікальність, неповторність, свою індивідуальність, поневолити неможливо» (із праць рабина Адіна Евен-Ісраеля Штейнзальца).
Тільки вільна людина, а не раб, здатна здійснювати акт вибору і нести за нього відповідальність перед собою і світом. Істинно вільний той, хто усвідомлює відповідальність за свою свободу.
Прийняття того, що вільний вибір — це насамперед відповідальність перед собою, впливає на життєву позицію людини, робить її проактивною. Той, хто готовий прийняти на себе відповідальність, не може покладатися на випадок — він здатен прийняти рішення, усвідомлює, що, здійснюючи вибір, тим самим впливає на життя і світ навколо.
Призначення було присутне, коли ви були дитиною, і залишається тим самим, коли вам сто два роки. Це сутність того, ким ви є, і того, що ви можете привнести в обставини, які і є «ви». Воно керувало вами все життя, ви просто це не знаєте. У вас є тільки одне призначення, але воно має багато різних проявів у різних аспектах
вашого життя.
Кожен є генієм... але якщо ви судитимете рибу за її здатністю лазити по деревах, то все життя вона буде жити, вважаючи себе дурною.
Цю цитату зазвичай приписують Альберту Ейнштейну. Вона проливає світло на дар лідерства, що спирається на призначення. Доки ми не дізнаємося про своє призначення, ми не знатимемо, риби ми чи рисі. Коли хтось просить нас залізти на дерево, ми намагаємося це зробити. Протягом нашої карʼєри люди нас оцінюють, тренують і навчають, дають нам оцінки ефективності, бо вірять, що ми можемо наблизитись до того, що вони визначають як «досконалість».
Коли лазання по деревах не спрацьовує, ми можемо трохи замислитись, але головна концепція процесу гарантує, що наприкінці ми вважатимемо себе трішечки дурними.
Прийняття того, що вільний вибір — це насамперед відповідальність перед собою, впливає на життєву позицію людини, робить її проактивною. Той, хто готовий прийняти на себе відповідальність, не може поклада- тися на випадок — він здатен прийняти рішення, усвідомлює, що, здійснюючи вибір, тим самим впливає на життя і світ навколо.
Суть роботи над собою в процесі розвитку залежить не стільки від здійснення акту вільного вибору, скільки від ступеню усвідомлення моменту. Що вище рівень усвідомленності, то менше можливостей ухилитися від шляху прагнення для призначення.
Нехай на якісь хвилини, нехай в якихось особливих ситуаціях, але гумор теж зброя душі в боротьбі за самозбереження. Адже відомо, що гумор, як ніщо інше, здатна створити для людини певну дистанцію між ним самим і його ситуацією, поставити його над ситуацією, нехай, як уже говорилося, та ненадовго. ( Віктор Франкл)
Читать полностью…
Головна турбота людини – не отримати задоволення або уникнути болю, але радше знайти сенс у своєму житті. Саме тому людина готова навіть страждати, переконавшись, що її страждання мають сенс. ( Віктор Франкл)
Читать полностью…
Самооцінка - це те, як ви ставитеся до себе включаючи те, про що ви думаєте і що цінуєте в собі, а також те, як ви ставитеся до інших. Це також пов'язано з тим, як, на вашу думку, інші ставляться до вас та цінують вас.
Самооцінка не залежить повністю від однієї речі чи набору думок. Натомість самооцінка людини складається з вашого погляду на всі речі, які визначають вас як особистість, включаючи вашу особистість, досягнення, таланти, здібності, походження, досвід, відносини та фізичне тіло, а також те, як ви сприймаєте себе і як вважаєте інші бачать вас.
"Білл шукав чотири характеристики в людях. Людина має бути розумною, не обов'язково академічно, а більше з точки зору здатності швидко входити в курс справи в різних сферах і потім встановлювати зв'язки. Білл назвав це здатністю до "далеких аналогій". Людина повинна наполегливо працювати, і повинна мати високу чесність. І, нарешті, людина повинна мати ту характеристику, яку важко визначити, - сміливість. Здатність бути збитим з ніг і мати пристрасть і наполегливість, щоб піднятися і продовжити".
- ЕРІК ШМІДТ
(Книга Тренер на трильйон. Правила лідерства Білла Кемпбелла з Кремнієвої долини)
Мовчання привертає увагу як ніщо інше.
У кожного є внутрішній годинник, який рано чи пізно починає бити на сполох, якщо мовець нічого не каже. Він загубив записи? Вирубився? Йому зле? Чому він мовчить? Коли я виступаю з промовами і майже щоразу роблю незручні паузи, які змушують усіх у залі припинити робити , що вони роблять, і пильно спостерігати за майбутньою катастрофою. А потім починаю говорити знову, наче нічого й не було. Привернути увагу краще, ніж мовчанням, навряд чи вийде. Але обовʼязково привильно виміряйте тривалість паузи: довше, ніж подих, але не так довго, щоб усі подумали, що ви заснули.
Я вірю, що кожна людина володіє внутрішнім потенціалом, і в ній базово закладений потяг до руху вперед, до зрілості, самовизначення, до реалізації свого призначення.
Це прагнення є основним джерелом життя, - бажання поширюватись, розповсюджуватись, розвиватись, набувати незалежності, дозрівати і рости, тобто використовувати весь свій потенціал так, щоб рух посилював вашу особистість.
Призначення- це не точка на карті, в яку можна потрапити, а шлях, завдовжки в життя. Процес пізнання себе, постановки мети, здійснення вибору, набуття навичок- все це впливає на наше призначення. В процесі нашого щоденного впливу, зокрема своїми діями, на навколишні процеси ми інвестуємо в свій потенціал і його розвиток
Найуспішнішими є команди, які відкрито демонструють свої цінності і запитують про те, наскільки особисті цінності кандидата не суперечать цінностям компанії, чи зможе він реалізовувати й проявляти свої цінності в рамках даної організації, чи готовий і хоче підтримувати цінності організації. Саме так формується команда спеціалістів, готових працювати не лише заради грошей, але й тому, що таким чином вони реалізують себе.
Але не тільки компанії хочуть, щоб їхні співробітники поділяли їхні цінності. Для людини важливо працювати в такій компанії, де в рамках своєї діяльності всередині компанії вона зможе реалізовувати свої цінності - тоді робота не приносить лише гроші, але і задоволення, а також створює додаткову мотивацію. Можна сказати, що в такому випадку людина використовує компанію та свою роботу, як інструменти для самореалізації, а не тільки як засіб заробляти гроші.
Бути приємною людиною неможливо, не розуміючи людської природи й загальних звичок. Не забувайте, що частіше люди воліють говорити, а не слухати. Нам здається, що діалог піде краще, якщо ми візьмемо розмовну частину на себе. Усі ми втрапляли в ситуації, коли співрозмовник щось молов 90% часу, а потім заявляв: «Радий, що ми поговорили. Я стільки всього дізнався». Щойно ви зрозумієте і змиритеся з тим, що люди частіше говорять, ніж слухають, як зможете стати вправним слухачем. Повірте, вам це потрібно.
Читать полностью…
Спогади – це те, що ми вибираємо пам’ятати і оцінюємо через призму того, що відбувається з нами сьогодні і відбувалося з нами раніше.
Пам’ять суттєво впливає на наш вибір сьогодні і в майбутньому. Крім того, служить ґрунтом для формування цінностей і реалізації вибору. Вона, зіткана із подій, людей, досвіду, історій, думок, культури, є дуже потужним інструментом, в якому при “неправильних налаштуваннях” може спотворювати побачене.
Тому так важливо те, що і як саме ми пам’ятаємо.