351
Важливі політичні новини та думки. Зрозуміла аналітика. Власний погляд на події. 📝 Автор каналу: @bureha
Маск хоче створити свою політсилу - партію Америки. Але може ще змінить назву?
Читать полностью…
Насправді трохи дивно, що медіа поки майже не пишуть про цю книгу. Навіт огляд виглядає доволі сенсаційно, що вже й казати про саму книгу.
Автори пишуть про те, що й так було очевидно – Байден був не здатним виконувати обовʼязки президента ні фізично, ні ментально (особливо в другій половині терміну).
Стан здоровʼя Байдена впливав, в том числі, і на допомогу Україні, передусім коли у 2024 році республіканці блокували продовження допомоги.
Та як би там не було, зараз хочеться побажати Джо Байдену одужання та доброго здоров’я.
«Коаліція охочих» до чого?
Нищівна стаття колишнього міністра закордонних справ Литви Ґабріелюса Ландсберґіса про європейських політиків. Оприлюднена 17 травня 2025 року.
«Путіну пригрозили «паралізуючими» санкціями, які згодом перетворилися на погрозу почати підготовку паралізуючих санкцій, а потім — на звичайний раунд санкцій, які є такими ж паралізуючими, як м’які подушки в сценці Монті Пайтона.
[...] Скажімо, ми чули чимало про 1000 кораблів так званого тіньового флоту Росії. І от після місяців переговорів Європі вдалося узгодити санкції проти менш ніж 200 з них. Якщо додати 100 уже санкціонованих, то ми стрімко наближаємося до 300! Із ТИСЯЧІ.
Це означає, що ще 700 кораблів і далі курсують з Санкт-Петербурга куди завгодно — везучи російську нафту і повертаючись з юанями, рупіями чи якою там ще валютою користуються покупці. А це означає, що російська скарбниця досі наповнюється грошима.
Отож… наступного разу, коли ми скажемо Путіну «готуйся бути паралізованим», цілком можливо, що його паралізує від сміху.
Путін чудово розуміє, як (не) працюють правила ЄС — і, друзі, він аж ніяк не тремтить.
Ми навіть не можемо досягти серйозного поступу у питанні вступу України до ЄС. Фактично, ми йдемо назад.
Євросоюз відновить довоєнні мита на Україну з 6 червня. Це рішення коштуватиме українцям понад €3 мільярди щороку. І водночас високопосадовці їдуть до України, щоб оголосити про пакет допомоги на €1 мільярд. У цьому нема навіть мінімальної логіки.
Підсумовуючи: попри всі слова і заяви, які ми чули після виступу Джей Ді Венса в Мюнхені, маємо ситуацію без військ, майже без зброї, без заморожених активів, без протиповітряної оборони, без паралізуючих санкцій, без вступу до ЄС, з новими митами — і без Taurus».
"Рухайся швидко і ламай усе підряд!"
Таке кредо управлінської культури нової американської адміністрації, підтримуване Ілоном Маском та іншими технократами, яких привів до влади Дональд Трамп.
Це кредо викликає запитання. Навіщо рухатися і навіщо ламати? Відповідь: щоб створити новий світ.
Румунський журналіст Міхня Меруце зосередився на тому, щоб проаналізувати філософію нової американської влади і показати, куди вона веде. Сьогодні пропонуємо його статтю.
Складовою цієї філософії є темне просвітництво, про яке ви вже, мабуть, чули. Це рух, який вважає, що демократія стала перешкодою для капіталізму. А отже, її слід зламати.
Ще одна складова - ідеї Кертіса Ярвіна, які раніше вважалися маргінальними, а тепер циркулюють у Вашингтоні. Він теж вважає, що демократія - це перешкода, яка не дозволяє створити "хороший, правильний уряд".
Основою для цієї "нової" філософії стали ідеї італійських футуристів, якими згодом надихався Муссоліні. Вони постулювали "бажання рухатися з величезною швидкістю в майбутнє, пришвидшити події, поглинути час, усунути все, що може здатися нерішучим, медитативним, сумнівним, усе, що заважає пануванню людства над зовнішнім світом чи затримує його".
Що має стати результатом цього швидкого руху з ламанням усього підряд? Ви будете здивовані, який новий світ хочуть створити неофутуристи з оточення Трампа, і що має правити цим світом.
Чи хотілось би вам жити у такому світі? Читайте статтю, пишіть в коментарях
💬 «За три роки війни ми деградували від мрії про перемогу до принизливого сподівання на несправедливий мир»
На початку четвертого року повномасштабної війни хочеться поділитися фрагментом цього тексту Андрія Любки, який він написав для DW. Хтось закине автору, що він «розпустив соплі» (хоча він привіз на фронт щонайменше 310 автомобілів за донати). Але це доволі точний погляд на нашу реальність.
«За три роки війни ми, українці, пройшли кілька етапів у своїх стосунках з реальністю. Спочатку було категоричне несприйняття, відторгнення, адже вірилося, що повномасштабна війна - це не тільки злочин, а й цілковите безглуздя, якому не місце в 21-му сторіччі. Здавалося, зараз ми знімемо мільйони фотографій війни, запостимо сторіз та рілзи в наших соцмережах, перекладемо наші тексти на всі мови, світ прокинеться і побачить правду - і за кілька тижнів цей жах закінчиться.
Далі прийшли праведний гнів і злість, результатом яких стали блискучі операції української армії, що ціною нелюдських зусиль вичавлювала окупанта зі своєї землі. Тоді, наприкінці 2022-го, було відчуття ейфорії від взаємопідтримки всередині країни і солідарності з боку західного світу. Здавалося, людям доброї волі, які відстоюють моральні й праведні принципи, разом усе під силу.
У 2023 році війна стала нашою звичною буденністю, частиною життя. Гнів переріс у безсилу ненависть, а страх перестав бути дошкульним, бо ми до нього звикли. Коли з Кремля нас лякали ядерними ударами - ми просто сміялися у відповідь, бо що ще може проста людина протиставити найстрашнішій бомбі?
На третій рік війни не залишилося сил ані для гніву, ані для ненависті, ані для сміху. Виявилося, що страх, як і ненависть - дуже енергозатратні емоції, тож довго з ними не проживеш. Надійшло відчуття спустошення, виснаження, прийняття реальності як фатуму, від якого не втекти. Тож залишок сил ми направили на боротьбу за щоденне існування - часто без світла й тепла в оселях, та головне - без надії, що все це колись закінчиться.
Що ж можна сказати сьогодні, коли починається вже четвертий рік з часу кривавого вторгнення і замаху на світопорядок? Українці деградували від мрії про перемогу над злочинцем до принизливого сподівання на несправедливий мир.
На практиці це означає, що в українському суспільстві запит на максималістське повернення до кордонів 1991 року вже не популярний. Ніхто вже всерйоз не говорить ні про які території - головне, щоб припинилася війна, перестали гинути наші люди на фронті й у тилу».
(2/3) Далі вже не росіяни воюють з чеченцями, а чеченці з чеченцями. Тенденція посилюється із часом, адже перетікання людей з опору до колаборації відбувається постійно. Звісно, зрадникам потрібна своя ідеологічна платформа, здатна протистояти визвольному наративу. Вона завжди банальна: бути поряд з сильнішим - вигідніше і безпечніше; припинення опору веде до зменшення загальних страждань і стабілізації, а продовження опору - безглузде, несе нові страждання і затягує повернення нормальності.
У Чечні ця логіка колаборації поступово трансформувалася в ідеологію, відому як «Ахмат-сила», або «Шлях Ахмата-хаджи». Мовляв, Ахмат Кадиров своїм вибором врятував чеченську націю від винищення. І тут вже навіть неважливо, що винищували чеченців росіяни. Просте послаблення екстремального терору вже сприймається як благо і подарунок, за який хочеться дякувати хоч Путіну, хоч Кадирову. Вірити у рятівника-Кадирова стає психологічно комфортно.
Після «дивовижного порятунку» починається не менш запаморочливий «шлях до успіху». Росія завалює завойовану і зруйновану країну грошима. Візуально це видно насамперед по масштабному будівництву. Знищений дощенту Грозний поступово перетворюється на кавказький Дубай: з підсвіченими неоновим світлом хмарочосами й архітектурними віражами в близькосхідному стилі. Тепер вже неважливо, хто саме зруйнував місто. Місто стало кращим, ніж було (насправді ні, але це тема окремої розмови).
На цих дріжджах виростає і монументально оформлений культ загиблого батька Рамзана: пам'ятники, топоніміка, все на світі назване на честь Ахмата Кадирова.
Демографічно молоде чеченське суспільство швидко оговтується від ран війни і потрапляє в нову реальність автократичного Ахматстану. Росія дає завойованій країні поступки у сфері культури та релігії - і вуаля: вже з'являються підстави стверджувати, мовляв, досягли всього, чого про що і не мріяла нестабільна, жебрацька Ічкерія.
А що ж опір? Опір російському пануванню і кадировцям у Чечні був тривалим і запеклим. Більшість світу (і Україна зокрема) в цей час жили спокійним життям та не помічали трагедій і героїзму на Північному Кавказі. Але будь який тривалий опір просто вигорає. Закінчуються люди, зникає мотивація і будь яка перспектива подальшої боротьби. Чеченці опиралися довше, ніж УПА.
Головна ідея незалежності – бути господарем у власному домі, самому розпоряджатися своєю долею. Чеченський національний рух був таким сильним у 1990-х, тому що чеченці пам'ятали про знищення інтелігенції, сталінську депортацію і упосліджене становище в хрущовсько-брежнєвському СРСР. Своя держава мала стати запобіжником від повторення цих поневірянь.
Але сучасна Росія змогла зробити для чеченців боротьбу за власну державність дорожчою, ніж ризик і далі жити під владою примхливої імперії. «Шлях Ахмата» - це неписані гарантії неповторення геноцидів за умови збереження лояльності Москві.
Путінська «СВО» поставила цю угоду під загрозу і тепер змушує Рамзана Кадирова бути спритним як вуж на розпеченій пательні. Все ж формальна незалежність – це благо, навіть коли ти – Білорусь.
Продовження нижче ⬇️
Виявляється, досі є медіа і телеграм-канали, які беруть новини з російських джерел. І якщо їм вірити, то США «вимагають» від України більше інформації про події в Курській області.
В реальності ж представник Білого дому виступив з доволі нейтральною реакцію.
На скриншоті – цитата Джона Кірбі від журналіста «Голосу Америки» Остапа Яриша.
💬 Про резонансний обмін та логіку західних політиків, яку пора зрозуміти
Всі російські опозиціонери-політвʼязні, яких 1 серпня обміняли на кількох людожерів – не колективний “максим кац”. Це люди, які не злякались, не втекли, а робили те, чого ми, власне, від російської опозиції вимагали - публічно і з Росії виступали проти війни і проти Путіна. Яшин (на фото – у центрі), якому дали 8,5 років, фактично єдиний російський політик, хто – перебуваючи у Росії – відразу почав говорити про Бучу. Про те, що там реально сталося. За що і сів.
Чи мають США і Європа боротися за таких людей? Так. Особливо після вбивства Навального. Не тому що Навальний гарний чи поганий. А тому що його вбивство наочно продемонструвало, що ніякий реальний чи уявний “дах” “на Заході” не є захистом, і Путін може вбити абсолютно будь-якого.
Помер би у вʼязниці ще і Яшин чи Карма-Мурза (на фото – справа), якого вже труїли “новачком”, ще до Навального, – це було репутаційно НЕ ДУЖЕ. Не тільки в очах російської опозиції, переважно начхати на їх думку. Це було б погано для усіх демократичних опозицій, які боряться за західні цінності і проти диктатур всюди – від Венесуели і Нікарагуа до диктаторських режимів Африки та Азії.
Чи доцільно міняти “якихось опозиціонерів і дурних журналістів і туристів” на “агентів і вбивць”? Хочу нагадати, що гуманізм і вища цінність людського життя вартує чогось саме там, куди ми прагнемо. І саме гуманізм і цінність людського життя – одна з причин, чому Україні в принципі допомагають у цій війні. Хоча це не несе очевидних економічних бонусів і несе багато ризиків.
[...] Демонструвати пріоритет людського життя і порятунку невинних над покаранням нелюдей – позиція сили. Яка розбиває російський наратив, який вони намагаються просунути – що між Україною і Росією, що між Заходом і Росією, що між демократіями і диктатурами немає ніякої різниці. Це і є сильна політика, очевидна усім там і не всім зрозуміла тут.
[...] І ще ключове нагадування. Нам може це подобатися чи не подобатися. Але. Для політиків в Європі і в Америці у центрі російсько - української війни – Росія, а не ми.
Ні, ніхто не бажає Росії перемоги. Але існує купа важливих питань, які визначаються розміром і значенням цієї імперії. Як приборкати, як не допустити її неконтрольованого колапсу (який має купу ризиків), як закрити це питання в довгостроковій перспективі, як уникнути ядерної ескалації, як уникнути ресурсної кризи тощо. Вона надто велика, щоб усі ці питання ігнорувати.
🛑 Російська опозиція у різних її форматах теж для політиків в Європі і США є частиною цього рішення. Або може стати. І ми можемо скільки завгодно вважати наших партнерів тупими і істерично волати що “всі росіяни мають бути прокляті”, але, якщо чесно, європейським і американським політикам на ці істерики буде начхати.
Бо їх логіка цілком зрозуміла - діяти комплексно. Шукати точки розколу в оточенні Путіна, у російських елітах, точки сили у опозиції і суспільства і допомагати Україні. Якось у комплексі воно і спрацює. І не забувати про цінності, хоч іноді.
Автор: Юрій Богданов. Текст було трохи скорочено та відредаговано. Допис повністю на сторінці автора.
На фото: по центру – Ілля Яшин, справа – Володимир Кара-Мурза, зліва – Андрій Пивоваров.
🟠 Підписуйтесь на HEADLINE 24
Ми самі погодилися.
Ми, громадянське суспільство, бачили згортання демократії, свободи слова, парламентаризму, прозорості, децентралізації.
Ми бачили зростання авторитаризму, "5-6 ефективних менеджерів" замість законних інституцій, єдиний марафон, запровадження цензури, постійне зростання порушень прав людини, закриття необхідних в час війни реєстрів, призначення намісників замість обраних місцевих лідерів тощо.
І ми погодилися, бо війна. Бо це потрібно для перемоги.
Ми розуміли, що якщо не буде перемоги, то все буде марно, всьому настане кінець, і тому ми погодилися. Погодилися мовчати. Запровадили самоцензуру. Обмежили критику, сфокусували її лише на корупції, але пробачали авторитаризм, цензуру, порушення базових конституційних прав і принципів організації влади тощо.
Ми боялися дати поживу ворожій пропаганді. Ми боялися посіяти зневіру та чвари. Ми боялися поставити під загрозу ті залишки державних інституцій, які ще примудрилися зберегтися.
Є відчуття, що в результаті ми пропустили той момент, коли у своїй деградації система перетнула червону лінію.
Немає книг, де написано, як зберегти демократію в час війни, коли потрібні єдність, централізація й жорстке управління. Але є чимало книг, як втратити власну країну, заплющивши очі на її повільне сповзання в авторитаризм і несвободу. На думку спадають "Як втратити країну" Едже Темелкуран та "Про тиранію. Двадцять уроків двадцятого сторіччя" Тімоті Снайдера.
Два роки тому, готуючись до першої конференції з відновлення у Лугано, сотні громадських організацій підписали "Луганську декларацію" (посилання в коментарі, там не повний список підписів, лише перші).
Варто нині подивитися на ці принципи й червоні лінії, щоб усвідомити, де ми є й куди прямуємо.
«Вбити дракона й стати драконом» у ході форсайту в тому ж 2022 році (пізніше, восени) було визначено як найбільш ймовірний (на той момент) сценарій розвитку подій.
Дракона ми поки що не вбили, але самі вже почали перетворюватися на подібну істоту. Не вірте тим, хто скаже, що для перемоги над драконом треба стати драконом самому. Адже маленький дракон завжди поступається великому дракону. Щоб перемогти дракона, треба залишитися людиною.
У мене немає наразі відповідей, самі лише запитання. Але вже час їх собі ставити.
Валерій Пекар
Make Ukraine Great Again
Республіканська конгресвумен Мерджорі Тейлор Грін створила кепку MUGA. Так-так, саме про Україну.
«Вони ненавидять MAGA. Вони не хочуть зробити Америку знову величною. Вони - MUGA. Зробимо Україну знову величною», - заявила політикиня під час пресконференції сьогодні.
Одіозна конгресвумен продовжує критикувати і республіканців, і демократів за підтримку допомоги Україні.
Вона аносувала, що винесе питання про відставку спікера Джонсона на голосування вже наступного тижня.
Скриншот і новина – Катерина Лісунова, «Голос Америки»
💬 Президент США Джо Байден підписав законопроєкти про допомогу Україні, Ізраїлю та Тайваню
🟠 Підписуйтесь на HEADLINE 24
🗣Байден пообіцяв Зеленському якнайшвидше відправити військову допомогу після голосування Сенату
У телефонній розмові з українським президентом Байден заявив, що після ухвалення законопроєту Сенату та підписання документа, Білий дім «швидко надасть значні нові пакети допомоги Україні, щоб задовольнити термінові потреби на полі бою та потреби у протиповітряній обороні».
Зеленський повідомив, що під час розмови розповів Байдену про обстріл телевежі у Харкові та інші повітряні удари РФ по Україні.
Президент України додав:
«Я вдячний Джо Байдену за неослабну підтримку України та за справжнє глобальне лідерство»
💬 Щойно допомогу Україні схвалять у Палаті представників та Сенаті, в Пентагоні готуються оперативно надіслати Києву пакет озброєнь, який серед іншого включатиме спроможності ППО та артилерії.
Про це заявив речник Міноборони США Пет Райдер.
Очікується, що Палата представників проголосує у суботу, після цього законопроєкт перейде до Сенату.
🟠 Підписуйтесь на HEADLINE 24
Чому партія Ілона Маска — це не жарт
Зараз немає сенсу оцінювати потенційні шанси партії Маска, оскільки ми не маємо соціологічних даних, не знаємо можливий кістяк лідерів партії і поки що немає жодних підтверджень, що така партія взагалі існує.
➡️Але це запускає дискусію [вже не вперше в історії] про межу стійкості двопартійної системи США, доцільність третьої політичної сили, а також дає привід проаналізувати передумови такої дискусії.
Особисто я бачу основну причину кризи двопартійності — поляризація в США зайшла занадто далеко.
📌Якщо раніше обидві партії будували свою електоральну стратегію навколо центризму [і в результаті міжпартійної співпраці], то зараз мобілізація електорату зводиться до логіки «хто не з нами — той проти нас».
Замість того, щоб боротися за виборця, який не ставить ідеологічну ідентичність на перше місце, партійні еліти стали заручниками вузьких коаліцій: етнічних, релігійних, культурних груп тощо.
❗️В результаті мільйони американців вважають, що їхні інтереси ніхто не представляє. Наприклад, Gallup у 2023 році навели дані, які свідчать, що понад 40% американців ідентифікують себе як незалежні. Це абсолютний рекорд.
Це не означає, що ці 40% не голосують на виборах. Але саме такі виборці в останній момент схиляються до однієї з партій і, як правило, визначають хід виборів.
➡️І тут важливо відзначити: прямо зараз у «третьої сили» набагато більше можливостей працювати з незалежним електоратом.
Раніше в обох партій була монополія на інфраструктуру: штаби, збір даних, реклама тощо. Зараз той же Маск може обійтися і без традиційних партійних структур. На початку, спираючись на таку платформу, як Twitter/X, цілком реально побудувати впливовий рух.
❗️Тобто для «третьої сили» зараз відкривається вікно можливостей, оскільки поріг входу в електоральну гонку на порядок нижчий, як мінімум через еволюцію медійного поля.
Тим не менш, важливо розуміти, що двопартійна система не деградує в одну мить. Проте криза репрезентативності надто очевидна, щоб не скористатися моментом і перевернути дошку.
Якщо це не вдасться Маску, рано чи пізно це спробує зробити хтось інший.
📌Проте злету партії Маска чекати не варто. Виборча система, де переможець забирає всі голоси виборців у штаті, майже не дає шансів новим партіям. Погугліть кейс Росса Перо, який у 1992 році отримав 19% голосів [!], але не виграв жодного штату.
Незважаючи на втому від партійних еліт, незалежні виборці, цілком ймовірно, боятимуться голосувати за третю партію/кандидата, оскільки це може «проспойлерити» перемогу того, кого вони вважають найгіршим варіантом.
➡️Якщо ідея «третьої сили» і жива, то це історія не про блискавичний успіх, а про системну роботу над методичним розмиванням двопартійної системи.
Виникає логічне запитання: наскільки вигідна Україні поява третьої політичної сили в США? Поміркуємо про це в наступних публікаціях, якщо, звичайно, на це буде попит.
🇺🇸 Гамбіт Трампа
Три сценарії завершення війни Росії проти України
Досить непогана аналітика від каналу Good Times Bad Times. Звісно, перші два варіанти виглядають вкрай нереалістично (повернення до України Януковича з Медведчуком і еміграція Зеленського, а інша крайність - вбивство Путіна і самогубство Герасимова) і скоріше представляють ідеальні сподівання кожної зі сторін. Водночас третій варіант зараз є найбільш реалістичним.
І так, пройдімося по трьох варіантах:
🟥 1. Тріумф Росії (мрія Путіна)
Росія захоплює всю Україну за умов припинення підтримки Заходом. США під керівництвом Трампа скасовують санкції, визнають інтереси Росії, а Європа повертається до торгівлі з Кремлем. РФ анексує нові українські області, садить у Києві проросійський режим (Янукович, Медведчук), проводить репресії й русифікацію. НАТО слабне, натомість з’являється новий альянс у Східній Європі — «Ліга Міжмор’я».
Трамп змінює курс і погоджується на повну підтримку України (в це важко навіть повірити, судячи з останніх новин, - ред), щоб ослабити Китай через Росію. США й ЄС передають Україні заморожені російські активи (300 млрд дол), сучасну зброю (F-16, Patriot, дрони з ШІ). Росія втрачає ресурси й бойовий дух, Путіна усувають. РФ капітулює, виплачує репарації, Україна повертає всі території, вступає до НАТО й ЄС, отримує новий «План Маршалла».
Війна затягується, обидві сторони виснажені. США зберігають обмежену підтримку. Можливе перемир’я, яке РФ періодично порушує. Зрештою, сторони погоджуються на мир без юридичного визнання окупованих територій. Україна отримає частину активів для відбудови, але без гарантій безпеки. Створюється демілітаризована зона. Росія зберігає імперські амбіції, а Україна стає державою-фортецею, що постійно під загрозою.Читать полностью…
Леонід Ілліч Байден. Оточення президента керувало країною, коли він виявився недієздатним — розповідають американські журналісти в книжці «Первородний гріх», яка вийшла вчора.
18 травня Офіс 46-го президента США Джо Байдена оголосив, що медики діагностували у нього агресивну форму раку простати з метастазами у кістки. Останні роки здоров’я Байдена було однією з головних тем у США, особливо під час його каденції та кампанії з переобрання.
Журналіст CNN Джейк Теппер та політичний кореспондент Axios Алекс Томпсон написали книгу «Первородний гріх» про те, як команда Джо Байдена вводила його виборців в оману. Десятки людей в оточенні Байдена розуміли, що він не готовий до президентства — ні фізично, ні ментально. Але вони спершу допомогли йому обратися і разом керували країною, а потім намагалися його переобрати — щоб продовжувати це робити, тихо та непублічно.
«Бабель» прочитав книгу та огляди американських медіа і розповідає про те, як стан здоров’я Байдена зрештою допоміг Трампу знову прийти до влади.
@babel
Благими намірами вимощена дорога у пекло – так можна сказати про Woke ідеологію
Навіть якщо ви вперше чуєте цей термін, ви точно чули про культуру скасування, боротьбу проти різних упереджень і дискримінації (зокрема расизму, сексизму і не тільки). На перший погляд, що з цим може бути не так?
Здавалося б, що може піти не так?
Але з благородних постулатів рівності та соціальної справедливості вона перетворилася на агресивну ідеологію, яка глибоко проникла в соціальну структуру західних країн. Це призвело до таких явищ, як пропаганда зміни статі у дітей, радикальний квір-активізм та некритичне сприйняття імміграції.
Ще одна причина не хапатися за серце після кожної новини про Трампа
Це вже не вперше, коли слова президента США неправильно трактують (навмисно чи ні – це інше питання).
Тому краще не сприймати кожну заяву Трампа серйозно. Він і сам часто собі протирічить. А ще й буває медіа і блогери дають маху. Краще побережіть нерви 🙂
Скриншот від Новосилецького
(3/3) Урок для України у тому, що «ніколи не кажи ніколи». Буча та Маріуполь – не є щепленням на всі часи від нав'язливого російського «братства». Ми це вже проходили сто років тому, ми з гіркотою спостерігаємо, як зараз це проходить Грузія, і згадуємо про ту ж Ічкерію.
З низки причин Росія (ще) не може перейти до «українізації конфлікту» за прикладом «чеченізації». Але російська пропаганда потроху вже намацує важелі впливу на українське суспільство для поглиблення внутрішніх розколів та формування «партії миру» - не з традиційних ватників, а якраз із розчарованих та зневірених патріотів.
Щоб протидіяти пропаганді агресора, недостатньо інвестувати у страх нашого суспільства перед рецидивами Бучі та Маріуполя. Потрібна довгострокова візія ставлення до Росії – незалежно від того, чи вона цього разу прийшла до нас з батогом чи з пряником.
Кавказькі моджахеди знайшли таку візію у джихадизмі. Коли зникли раціональні мотиви для опору, лишилися тільки догматичні. Моджахеди мають вести джихад не тому, що відчувають себе пригнобленими, а тому що джихад – це персональний релігійний обов'язок. Цим партизани продовжили спротив на Північному Кавказі на кілька років перед тим як все одно неминуче програти - не маючи союзників та підтримки, так як зараз має Україна.
(Тут автор не деталізує, але варто зазначити, що якісь радикальні догматичні мотиви – це точно не вихід для України (як і для будь-якої іншої країни у 21 столітті), яка хоче стати частиною західного світу. Ічкерії такі радикальні методи боротьби не допомогли вистояти, але дали козир російській пропаганді зобразити чеченський опір як, перш за все, терористичний рух, – ред.)
Але покладатися виключно на західну підтримку нам також не варто. По-перше, ми не контролюємо цю рятівну «чарівну паличку». По-друге, чим вищі очікування від союзників, тим більші можливі розчарування.
А почуття образи на друга здатне бути сильнішим за ненависть до традиційного ворога. Цим завжди користуються вербувальники: прищеплюють потенційним зрадникам почуття, що вони самі – зраджені. А раз так, то колаборанти вільні від зобов'язань і мають право на помсту. І ось чеченці вже мстяться ворогам Росії за те, що вони колись не підтримали їхню визвольну боротьбу.
💬 Як Чечня з Ічкерії перетворилася на «Кадиростан», і чи можливо таке з Україною?
Автор: Максим Майоров, історик, політолог, співробітник Центру стратегічних комунікацій
Як так все ж трапилося, що нескорена Ічкерія перетворилася на свою протилежність – кадировську сатрапію. [...] Вирішив написати на тему, якою справді цікавлюся та переймаюся.
На мою думку, в цьому немає аж такого великого парадоксу. Ситуація не унікальна навіть для російського імперіалізму. Навпаки, це історія радше універсальна для всіх імперій ще з часів Ахеменідів. І ця універсальність моделі упокорення імперіями є пересторогою для всіх антиімперських сил, включно із сьогоднішньою Україною.
Справді, під час активних фаз бойових дій обох російсько-чеченських війн взаємна ненависть зашкалювала, і ніщо не провіщало майбутнього замирення. Російська агресія практично завжди геноцидальна. Вона поєднує сліпий масовий терор (невибіркові бомбардування) з персональними розправами: викраденнями, тортурами, стратами. У таких екстремальних умовах опір - це не просто ідеологічний, а екзистенційний вибір жертви агресії.
На цьому етапі часто виникає ілюзія, ніби «всі мости спалені», вороття до підкорення, пробачення і примирення більше немає.
Але це не так. Триваючий терор агресора вичерпує фізичні та моральні ресурси опору. Настає момент, коли жертва готова на все, аби тільки зупинити насильство.
І тоді диявол пропонує свою угоду. Зовні все виглядає як поступки агресора, але насправді це – запрошення до угоди: поступове повернення нормальності в обмін на покору. Починається це з вибіркової амністії для учасників опору.
З'являються колаборанти: хтось зневірився у перспективах боротьби, хтось опинився у безвихідних умовах, когось купили. Росіяни назвали це "чеченізацією конфлікту" і найпершим і найголовнішим здобутком такої політики був перехід на бік Москви Кадирова і братів Ямадаєвих.
Продовження нижче ⬇️
Хороше пояснення скандальних заяв звільнених російських опозиціонерів про скасування санкцій для «простих росіян»
Читать полностью…
❗️Байден зняв свою кандидатуру з майбутніх президентських виборів у США. Відповідний документ він опублікував на своїй сторінці у соцмережі Х. Відтак Демократична партія має обрати іншого кандидата для участі у виборах восени.
Напередодні видання Axios писало, що лідери Демократичної партії та ключові донори закликали Байдена вийти з президентських перегонів: його оточення вважає, що він не може перемогти, не здатен змінити сприйняття свого віку у суспільстві та не може досягти більшості в Конгресі. Також 18 липня стало відомо, що президент вже втретє хворіє на COVID-19.
⏺Байден таємно дозволив Україні завдавати ударів по території РФ американською зброєю, але виключно біля кордонів Харківської області, повідомляє Politico.
Водночас підтвердження цієї інформації від посадовця США отримав і Голос Америки. Байден нещодавно доручив своїй команді впевнитися, що Україна має змогу використовувати надану зброю для ударів у відповідь по позиціях Росії, звідки надходять або готуються атаки на Харківщину.
🇲🇰 Для тих, хто не стежить за ситуацією на Балканах, програш проєвропейської коаліції у Північній Македонії міг пройти непоміченим.
Втім це дуже показовий урок: ось що буває, якщо створювати безглузді умови для вступу країни до ЄС.
Майже 20 років тому тоді ще просто Македонія почала євроінтеграцію. За цей час країні довелося навіть змінити назву, щоб вирішити суперечку з Грецією, яка цей процес блокувала. Далі Болгарія намагалася довести, що македонці - це майже болгари, а їхня мова та історія фактично є болгарськими.
І на тлі цих багаторічних суперечок до влади приходить права опозиція, яка проти будь-яких політичних поступок.
На думку оглядачів, у Північній Македонії може посилитися вплив Угорщини, Сербії, Китаю та Росії. У перспективі усі балканські країни можуть утворити пояс правопопулістських режимів.
🇺🇸 США оголосили новий пакет військової допомоги Україні на $1 млрд
Пакет містить низку озброєнь, зокрема:
▪️ракети RIM-7, AIM-9M,
▪️протитанкові комплекси Stinger і Javelin,
▪️снаряди калібру 155 мм (зокрема касетні снаряди) і 105 мм,
▪️снаряди до систем HIMARS,
▪️мінометні міни калібру 60 мм,
▪️протитанкові та протипіхотні міни,
▪️боєприпаси для знешкодження перешкод.
Серед техніки Пентагон наводить бойові машини піхоти Bradley, броньовані машини MRAP і Humvee
Також у повідомленні згадані стрілецька зброя та додаткові патрони до неї, зокрема для боротьби з дронами, "високоточні авіаційні боєприпаси", аеродромно-технічне обладнання, прилади нічного бачення, а також запасні частини та інше допоміжне обладнання.
🔗 Українська правда
❗️Сенат США ухвалив законопроєкт, який передбачає допомогу Україні на майже 61 мільярд доларів.
Про це стало відомо з трансляції засідання Сенату. Він також включає допомогу Ізраїлю і Тайваню. Тепер документ має підписати президент США Байден.
🔗 Суспільне Новини
⏺Палата представників США проголосувала за виділення допомоги Україні
Після голосування Палати представників пакет буде переданий до Сенату США, де його швидке проходження майже гарантоване. Лідер демократів у Сенаті Чак Шумер напередодні заявив, що Сенат «швидко» ухвалить законопроєкти.
Президент США Джо Байден також пообіцяв негайно підписати документи.
🔗 Радіо Свобода
🇺🇸 Палата представників США оприлюднила тексти чотирьох законопроєктів для України, Ізраїлю, Тайваню та фінансування безпеки
Згідно з документом, Київ може отримати близько 61 мільярда доларів. У ньому гроші розподілені таким чином:
▪️Майже 23 мільярда доларів на поповнення запасів зброї армії США, яку можуть надати Україні;
▪️13,8 мільярда доларів пропонується виділити на закупівлю новітніх систем озброєнь;
▪️1,6 мільярдів доларів додатково для програми Foreign Military Financing на купівлю зброї у виробників;
▪️7,85 мільярда доларів у вигляді кредитів до 30 вересня 2025 року, який згодом може «списати» Конгрес.
В законопроєкті є окреме положення, що передбачає передачу далекобійних ракет ATACMS, якщо президент вважатиме, що це не зашкодить нацбезпеці та інтересам США.
👀 Суспільне Новини
