econom_notes | Неотсортированное

Telegram-канал econom_notes - Записки економіста

5047

Просто і доступно пояснюю економічні події, які відбуваються в країні. Реклами не продаю. Автор - @sashalis3

Подписаться на канал

Записки економіста

Одні з важливих новин жовтня - Нобелівська премія.

Ділюсь хорошою статтею про лауреатів Нобелівської премії з економіки.

Якщо коротко: науковці придумали метод, як можна проводити дослідження складних речей, як от вплив тривалості освіти в дітей на рівень їх доходів.

Щоб провести такий експеримент, треба поділити дітей, що ходять до школи, на дві групи. Перша група вчилась би 11 років, а друга – 10. Зрозуміло, що піти на це заради лише експерименту майже ніхто не наважиться.

Але вихід є. І за нього вчені отримали винагороду😌

https://www.epravda.com.ua/publications/2021/10/11/678636/

Читать полностью…

Записки економіста

Цікава стаття щодо досвіду приватизації державних об’єктів сусідніх Польщі, Словаччини та Грузії.

З аналізу випливає, що є 5 основних чинників успішної політики приватизації:
1. Політична воля
2. Нульова толерантність до корупції
3. Прозорість приватизаційних аукціонів
4. Залучення іноземних інвесторів
5. Незмінні правила гри

Приватизація в Грузії описується однією фразою: "продається все, крім совісті».
Як вважаєте, можливо таке у нас?👇

https://www.epravda.com.ua/projects/pryvatyzatsiya/2021/08/31/677303/

Читать полностью…

Записки економіста

Податкова випустила інтерактивний дашборд, де можна переглянути к-сть отриматних податків в кожній громаді

Ще один крок до прозорого використання коштів в громадах. Ще дуже багато помилок в інтерфейсі, але думаю, що скоро виправлять.

І в більшості громад більше 70% доходів це з ПДФО. Це як черговий доказ того, що найбільше податків платять не компанії, а працівники:)

https://map.tax.gov.ua/main

Читать полностью…

Записки економіста

Фінансова подушка

Коли говоримо про фінансову грамотність - одна з перших речей про які варто подумати це фінансова подушка.

Що це таке?

Фінансова подушка - гроші на “чорний день”. Запас коштів, на випадок непередбачуваної хвороби, тимчасової втрати роботи чи інших складних ситуацій.

Вони потрібна для того, щоб людина могла спокійно пережити тимчасову “турбулентність” в житті без поганих наслідків.

Коли потрібна фін. подушка?

Наприклад - настала криза, ви втратили роботу. Якщо у вас немає фінансової подушки - ви, напевне, візьметесь за будь-яку роботу, аби заробити гроші на життя. І швидше за все, це буде не найкращий вибір.

Якщо ж є фінансова подушка, то у вас є певний час пошукати кращі варіанти для себе. І обирати те, що вам подобається, а не першу ж роботу, щоб заробити гроші.

Якщо ви раптово сильно захворієте, то вам не доведеться брати швидкі кредити під високі %.

Який розмір фінансової подушки повинен бути?

Рекомендований розмір від 3 до 6 місячних видатків. Тобто, якщо ви витрачаєте 20 000 грн в місяць, то розмір подушки має бути 60-120к. грн.

Де зберігати подушку?

Побутує думка, що фінансова подушка це просто пачка грошей, відкладена під матрасом. Але це не так 🙂

Якщо більшість ваших витрат в гривні, то варто й подушку тримати в гривні (принаймні, більшу частину).

Найкраще зберігати подушку в ліквідному активі. Це може бути депозит з можливістю дострокового розірвання або ОВДП (їх можна за 1 день продати і отримати кошти. Хоча тут дещо більші ризики).

Не варто тримати фінансову подушку в акціях. Якщо ринок впаде, а вам різко будуть потрібні кошти - ви продасте акції в мінус (а могли б зачекати та продати в плюс).

Тому найкраще - тримати кошти в надійних, ліквідних активах. Дохідність, звісно, буде невелика. Проте, це краще, ніж готівка під матрасом, яка постійно знецінюється (до речі, інфляція гривні за рік становить 10,2%).

Читать полностью…

Записки економіста

Правило 50/30/20

З серпня до каналу додаватиму терміни і правила не лише макро- та мікро- економіки, а й персональної економіки та фінансів. Адже, фінансова грамотність - необхідна річ в сучасному світі.

Багато консультантів радять відслідковувати усі свої витрати і доходи (що я роблю вже 4 роки). Проте, не в кожного є можливість/бажання постійно заносити усі транзакції в додаток/табличку🤯

Для таких людей є простіше правило менеджменту фінансів, суть якого в наступному:

50% доходу витрачаємо на основні потреби (оренда і комуналка, їжа, транспорт, здоров’я).
30% доходу витрачаємо на власні бажання (походи в ресторан, новий одяг, подорожі).
20% доходу відкладаємо.

Якщо чітко виконувати дане правило, то ви ніколи не порушите перший закон персональних фінансів: “Не витрачай більше, ніж заробляєш.”

50/30/20 - загальне правило, яке кожен може адаптувати під себе. Але суть в тому, щоб завжди відкладати певну суму від доходу. А решту - розподіляти між потребами й бажаннями.

Читать полностью…

Записки економіста

​​Два режими валютного курсу

Існують два основні режими валютного курсу: фіксований та плаваючий (є ще й інші, але вони для нас не так важливі).

Плаваючий - ринковий валютний курс, який коливається залежно від попиту та пропозиції. В Україні такий вид курсу працює лише з 2015. Водночас, НБУ згладжує валютні коливання, коли продає/купує долар за золотовалютні резерви. Це зроблено для згладження коливань валютного курсу (щоб не було такого, що сьогодні курс $1 = 25 грн, а завтра $1 = 27 грн.

Фіксований - коли держава фіксує валютний курс на певному рівні. Тоді держава в ролі Національного Банку повинна мати великі золотовалютні резерви, щоб задовільняти весь попит і пропозицію і тримати курс стабільним. В часи політичної нестабільності (як от Революція Гідності) такий режим може завдати великих проблем. В Україні до 2015 року був фіксований валютний курс.

Процес українського переходу з фіксованого на плаваючий курс був дещо скандальним. Адже завжди є невдоволені.

Якщо курс високий - страждають імпортери (адже, вони платять валютою). Якщо низький - страждають експортери (адже вони інвестують в гривні, а отримують дохід у валюті).

А це фото чудово показує що відбувалось в ті часи (та й відбувається зараз😅)

Читать полностью…

Записки економіста

Ліцензія VS сертифікація. Що краще для економіки?

Держава має багато важелів впливу на бізнес. Одним з них є недопущення учасників до ринку через ліцензування.

Там де для ведення діяльності треба отримати ліцензію (зазвичай від профільного міністерства в Києві) майже завжди процвітає корупція. Окрім того, чиновники можуть спеціально тормозити процес і знаходити бюрократичні причини, щоб обмежити вихід на ринок.

Проте державні органи часто кажуть, що ліцензування захищає споживачів від підробок і засвідчує якість продукції / надійність продавця.

А як краще?
Якщо йдеться про захист усього населення, набагато кращим варіантом є сертифікація: вона дає інформацію про те, яке навчання пройшов працівник / які стандарти якості має підприємство. Водночас, це залишає на розсуд споживача оцінювання актуальності і надійності даної сертифікації.

Покупці мають інформацію, необхідну для здійснення раціонального вибору. А от наслідком ліцензування стане обмеження торгівлі та створення монополій.

Інша сторона медалі
Пояснення вище виглядає логічним, але в реальному світі дуже мало споживачів настільки детально досліджують продавців та й ринок загалом, щоб робити раціональний і правильний вибір. Але чия це тоді проблема, держави чи кожного окремого споживача?

Поділіться думками в коментарях👇

Читать полностью…

Записки економіста

​​Як чиновникам обманути всіх і отримати необхідне рішення?

Прочитав в книзі дуже цікавий уривок, яким не можу не поділитись. Коли необхідно пропихнути необхідне рішення, але мешканці проти - то політики мають два способи досягнути мети.

На скріншоті показана умовна ситуація. Уявимо, що законодавчий орган у складі 5 осіб розглядає три проєкти:
1) будівництво стадіону в окрузі А,
2) будівництво парку в окрузі Б
3) надання субсидії на виробництво біоетанолу, вигідної фермерам з округу В

Крім того, на рисунку показано чисту вигоду або чисті витрати для мешканців кожного округу: вигоду для мешканців округу за вирахуванням витрат у формі сплачуваних ними податків.

Важливо Сума чистих вигод за кожним із цих проєктів має від'ємне значення (рядок внизу). Тобто кожен проект в підсумку, від доходів одного округу відняти витрати 4-ьох інших - принесе мінус.

Отже, кожен проект для загалу не є продуктивним.Якби голосування щодо цих проєктів відбувалось окремо, то кожний із них було б відхилено чотирма голосами проти одного, бо вигоду від реалізації кожного з них одержав би лише один округ, а решта чотири — програли б.

Проте в разі одночасного голосування щодо цих проєктів чи то через обмін голосами (коли депутати округів А, Б і В домовляються один з одним про взаємне підтримання цих проєктів), чи то через надання субвенцій електорату (об'єднання всіх трьох проєктів у єдиний законопроєкт), всі вони мають шанс на затвердження попри всю свою неефективність.

Це дуже цікаве економіко-політичне явище. Завжди про нього чув, але ніколи не задумувався. Але на даному прикладі дуже добре видно, як депутати можуть (і будуть) нас обманювати.

Читать полностью…

Записки економіста

Приватна власність - рушій економіки

Сьогодні історична дата в економічній історії України - відкриття ринку землі (з чим я усіх нас вітаю).

Приватна власність - потужний інструмент. Існують 4 основні причини, чому приватна власність працює і сприяє економічному зростанню.

1. Приватна власність надає людям потужний стимул підтримувати в належному стані та дбати про речі, які їм належать.

2. Приватна власність заохочує людей користуватися своєю власністю й удосконалювати її у такий спосіб, щоб це високо цінувалось іншими.

3. Приватна власність покладає на власників юридичну відповідальність за збитки, завдані іншим внаслідок використання їхньої власності.

4. Приватна власність сприяє раціональному освоєнню ресурсів та їх збереженню для майбутніх поколінь.

На кожну причину можна написати окремий пост, але я просто наведу одну цитату з книги:

“Цікаво, що приватна власність впливає на продуктивність навіть у соціалістичних країнах. Це добре видно на прикладі сільського господарства в колишньому Радянському Союзі. За комуністичного режиму сім'ям дозволялося залишати собі або продавати продукцію, яку вони виробляли на невеликих присадибних земельних ділянках площею до 0,4 га.

Ці приватні ділянки становили лише близько 2% від загальної площі земель сільськогосподарського призначення. Решта 98% розподілялися між величезними колективними господарствами, в яких земля та вся вироблена продукція належали державі.

Згідно з радянською пресою, ця крихітна частка земель приватних господарств забезпечувала близько 25% загальної вартості обсягів сільськогосподарського виробництва СРСР. Це свідчить про те, що на приватних ділянках урожайність з 76 гектара майже в шістнадцять разів перевищувала урожайність у радгоспах.”

Читать полностью…

Записки економіста

90% вартості 500 найбільших компаній Америки не можна помацати руками.

Світова економіка змінюється на очах.

Читать полностью…

Записки економіста

Як є зараз: Якщо фіз. особа продає нерухомість не частіше разу на рік та при умові володіння нею понад три роки, то сплачує державі 2%. Якщо ж протягом року таких об'єктів нерухомості продається кілька, то з кожної угоди продавцю потрібно сплатити 6.5%.

Як хочуть зробити: З першої угоди в рік - 2%. З другої - 6.5%. З третьою і далі - 19.5%.

Для чого: Щоб уникнути схем, де забудовники продають кваритири як фіз. особи, а не як компанії. Бо як фіз. особи вони платять 6.5% податків, а як компанії мають платити 18% від прибутку.

Ліквідація схеми з мінімізації оподаткування може вдарити по забудовниках, які перекладуть додаткові (законні) податкові нарахування на покупців квартир та піднімуть ціни. Також, закон ускладнить життя інвесторам, які купують квартири під перепродаж.

Ваші думки на рахунок таких змін?

https://www.epravda.com.ua/news/2021/05/25/674222/

Читать полностью…

Записки економіста

ОВДП як засіб інвестування для українців

Облігації внутрішньодержавної позики - це облігації, які випускає держава. Тобто, держава бере гроші в кредит в населення, щоб виплачувати власні борги і видатки (зарплати, пенсії і т.д).

Особисто хочу придбати дані ОВДП, адже це чудова альтернатива депозиту. Більша дохідність і жодних податків (з депозиту ми платимо 19.5% податків з доходу).

І хоч фінансові радники кажуть, що все досить просто, навіть людині з економічною освітою дещо складно врахувати всі моменти і розібратись. Хочу навести декілька спостережень, які будуть корисними тим хто хоче придбати ОВДП.

1. Звичайна фіз. особа купити ОВДП напряму не може. Необхідний брокер

Найпопулярнішими брокерами в Україні є ICU, Універ Капітал, УкрГазБанк та Драгон Капітал.

¾ брокерів - не банківські установи. Питання: чому банки активно не просувають ОВДП як інвестиційний інструмент? Відповідь: тому що банки беруть у вас депозити під 8%, а купують ОВДП під 11.5%. І це дуже легкі гроші для банку.

Тому “Приватбанк”, наприклад, ставить великі комісії на покупку ОВДП і мінімальну суму покупки в 1 млн. грн.

2. Первинний і вторинний ринок. Яка різниця?

Для ОВДП є досить ліквідний ринок. І їх легко купити/продати. У фіз. осіб найчастіше є можливість купити ОВДП лише на вторинному ринку. Купити ОВДП одразу в МінФіну при розміщенні досить складно.

3. Виплати купону раз в 6 місяців

Купон - % дохід. Тобто, якщо купили облігацію на 1000 грн під 10%, то купон буде 100 грн. У банку виплачують щомісяця.

4. Два види ОВДП: SIM та YTM

Є облігації, по яких купон не виплачують раз в 6 місяців. А просто виплачують одразу після закінченню строку дії. Наприклад, ми купили облігацію на 1000 грн під 10% на 1 рік.

Вид облігації SIM - пройшов рік і ми отримали 1100 грн назад.

Вид облігацій YTM - пройшло пів року, ми отримали 50 грн. купону. Пройшло ще пів року і ми отримали 1050 грн (1000 грн - тіло облігації і 50 грн купон).

5. Всі облігації гарантуються державою

В банку фонд гарантування вкладів фізичних осіб захищає лише 200 тис. грн. Держава гарантує будь-яку суму ОВДП. Якщо ви купили облігації, а брокер збанкрутував - є можливість просто укласти договір з іншим брокером і вивести кошти через нього. Самі облігації зберігаються в депозитарії. І там ваше ім’я, без прив’язки до брокера.

Загалом, облігації справді виглядають кращою альтернативою депозиту. Але тут процес купівлі дещо складніший + з’являються деякі нюанси, які варто знати. Набагато зручніше в 2 кліки відкрити депозит, ніж відкривати рахунок в брокера, переказувати кошти і розбиратись з видами облігацій і датами їх погашення.

P.S Можливо люди які вже інвестують мають що додати / виправити - буду радий вашим коментарям.

Читать полностью…

Записки економіста

Цікавий графік про те, що ж заважає інвесторам вкладати кошти в Українську економіку.

Читать полностью…

Записки економіста

Підбірка головних економічних новин

1. Держбюджет за перший квартал перевиконали на 5,7% і отримали 251,5 млрд. грн.

Найкраще перевиконали план податкова (+6.2 млрд грн. від плану), та митниця (+3.7% грн. від плану). Може здатись, що у нас не все так погано і що те, що ми не отримали кредит від МВФ не критично. Але вчора Міністр Фінансів сказав, що Україні “некомфортно” без коштів МВФ (джерело). Гроші з МВФ передбачені бюджетом, а тому доведеться зробити все, щоб їх отримати.

2. Перестали діяти обмеження уряду для ціни на газ

В січні Кабмін ввів регулювання ціни на газ, встановивши максимальну позначку на рівні 6.99 грн за кубометр. Здавалось, ціни на газ мали б сильно зрости, проте вони залишились на тому ж рівні у більшості гравців (за деякими джерелами через неофіційну розмову з представниками влади).

Реальних причин нам не дізнатись, але результат задовільняє населення. Моя думка - якби це було невигідно, то більшість гравців би не працювали в мінус (хіба їм пообіцяли якісь ну дуже хороші поступки в майбутньому). Спостерігаємо й надалі.

3. Нові перевірки АЗС

Міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов заявив, що всі автозаправні станції в Україні пройдуть перевірку. Я вже дещо говорив на рахунок АЗС у цьому пості. Уряд Гончарука також робив такі перевірки, та на жаль, йому не вдалось довести справу до кінця. Щорічні втрати бюджету становлять 3,73 млрд грн: 1,91 млрд грн акцизного податку та 1,82 млрд грн ПДВ.

Уряд пробує закрити місця збуту нелегального пального, хоча було б логічніше шукати нелегальні нафтопереробні заводи (яких кілька десятків на всю Україну). Подивимось, як закінчиться друга спроба знищення тіньового ринку пального.

Читать полностью…

Записки економіста

В чому проблема прожиткового мінімуму?

Станом на сьогодні, прожитковий мінімум в Україні складає 2270. Чи справді цього доходу достатньо для проживання? Відповідь очевидна.
Так чому ж його не піднесуть до адекватного і реального рівня? Давайте розбиратись.

Для чого взагалі потрібен прожитковий мінімум?

В економіці, прожитковий мінімум показує, скільки грошей потрібно заробляти людині/, аби бути в змозі себе утримувати. Якщо дохід є нижчий, тоді держава має надавати певну допомогу.

У нас, насправді є два показники прожиткового мінімуму - затверджений державою (2270 грн.) та фактичний рівень, що рахується Міністерством соціальної політики. (5113 грн).

До державного ПМ прив’язана велика кількість виплат: соціальні виплати, деякі зарплати в бюджетному секторі, пенсії, грошові допомоги, адміністративні платежі та штрафи. Загалом - понад 150 різноманітних платежів та виплат.

Чому не можна підняти прожитковий мінімум до реальних чисел?

Відповідь досить проста: підвищення прожиткового мінімуму потягне за собою підвищення всіх виплат і допомог, які дає держава.

За оцінкою Міністерства фінансів це призведе до додаткових видатків на 250 млрд грн. Зрозуміло, що грошей на це немає.

Так що робити?

Аналітики з VOX Ukraine пропонують декілька рішень:

1. Змінити філософію застосування прожиткового мінімуму в Україні. Це не має бути показник, до якого через систему коефіцієнтів прив’язані сотні бюджетних виплат. Це має бути індикатор того, чи достатній рівень доходу отримує певна родина, чи їй потрібна допомога.

2. Забезпечити прив’язку до розміру ПМ лише тих типів виплат, які за економічним змістом мають бути до нього прив’язані (наприклад, розмір допомоги малозабезпеченим особам)

3. Відв’язати від прожиткового мінімуму всі види виплат, які не мають бути до нього прив’язані. Наприклад, зарплати суддів та прокурорів, розмір державних стипендій; оклади співробітників бюджетного сектору; штрафи та адміністративні платежі тощо.

Читать полностью…

Записки економіста

Порівняльна перевага: економіка та особисте життя

В економіці існує теорія порівняльних переваг, яка говорить, що порівняльна перевага — це здатність країною виробляти певні товари та послуги із нижчою альтернативною вартістю, ніж в іншій країні.

Що це означає?
Тобто, якщо в країни добре виходить технологічна розробка - вона має зосередитись на цій галузі і максимально її експортувати. А вже тоді, за виручені кошти, купувати інші товари і послуги.

Звісно, в реальному світі не існує країни яка б концентрувалась лише на чомусь одному.

А можна приклад?
В України добре працює агропромислова сфера (кукурудза, соняшник, пшениця і т.д). Водночас кількість виноградників в країні не задовільняє всіх потреб.

Очевидно, що вільні поля нам краще засіяти культурами, які в нас добре родять. А виноград (або вино) вже купити за виручені кошти. Це і є наша порівняльна перевага.

Спеціалізація на принципі порівняльної переваги дозволяє ефективніше використовувати світові ресурси й збільшити світовий обсяг виробництва.

Як застосувати в особистому житті?
Що цікаво - цей принцип також застосовується в повсякденному житті. Згідно з цією теорією, нам потрібно концентруватись на тому, що приносить нам найбільший дохід. А решта речей делегувати.

Наприклад, ви за годину роботи можете заробити 500 грн. Замість того, щоб самому прибрати вдома, вам буде вигідніше найняти людину, година роботи якої вартує 250 грн. Так ви максимізуєте свій дохід.

Кожен робить те, що в нього виходить найкраще і отримує прибуток.

Читать полностью…

Записки економіста

Медичне страхування - варто чи ні?

Медичне страхування — явище, яке лише набирає популярність в Україні. ІТ компанії та великі корпорації почали включати медичне страхування у свій соц. пакет.

Рік тому я задумався, а чи варто купувати медичну страховку для себе? І от що я вирішив.

Нормальне медичне страхування коштує близько 12-14 тисяч гривень на рік. Якщо розділити по місяцях, то це 1000 - 1170 грн. в місяць. Чи готові ви платити таку суму за своє здоров’я?

Вважаю, що це невелика плата за те, щоб в разі хвороби або нещасного випадку не залізти в борги.

Звісно, варто надіятись що нічого критичного не станеться. Але страховка дуже допомагає й при невеликих хворобах.

Минулого року осінню я захворів на звичайну простуду. На лікування витратив більше 4000 грн. (3 консультації в приватній клініці + аналізи + ліки). А це третина від страхової суми. Дивлячись на ці витрати вирішив купувати страхування.

Я рік користувався страховкою та не мав серйозних проблем зі здоров’ям. Проте на різноманітних дрібних хворобах, ковіді та й звичайних консультаціях перекрив вартість страхового платежу.

За що мені подобається медичне страхування - так це можливість сервіс. Є можливість записуватись в найкращі приватні клініки, де завжди порядок і немає черг.

Часто люди переживають, що в приватних клініках пацієнтів “розводять” на гроші. Може й так. Проте, коли всі витрати покриває страхова це не так страшно:)

І ще один суттєвий мінус - медичне страхування можливе лише у великих містах.

Отже, висновок наступний:
Вартість самого страхування швидше за все перекриється невеличкими хворобами та консультаціями / профілактичними обстеженнями. А в разі серйознішої хвороби чи нещасного випадку - ви не витратите всі збереження на лікування.

Чи був у вас досвід з медичним страхуванням? Поділіться в коментарях🔽

Читать полностью…

Записки економіста

Контроль особистих фінансів (+ власний досвід)

Вже більш ніж 4 роки підряд я відстежую свої персональні фінанси. Вважаю це хорошою фінансовою звичкою, необхідною всім.

Для чого це все?

Вже неодноразово я чув від друзів: “Ой, та я небагато трачу. Там лише на житло, їжу і транспорт”. Але чомусь, коли вони рахують свої щомісячні витрати, то завжди забувають про інші дрібні/одноразові витрати типу побутової хімії, підписок на сервіси, штрафи/податки, подарунки друзям на ДН і т.д.

А саме на таких категоріях ми витрачаємо велику частину бюджету. Коли ми цього не враховуємо, то потім виникає питання: “Ой, а де всі гроші ділись?”.

Тому, важливо відстежувати всі витрати і точно знати (і в майбутньому - планувати) свої витрати.

Як рахувати?

Я вважаю, що всі рішення в житті (та й в бізнесі) потрібно приймати на основі даних. А щоб проаналізувати дані - їх потрібно спочатку зібрати.

Кожного разу, коли я витратив гроші - дістаю телефон і вношу інформацію в додаток.

Тут є ще одна перевага - ти двічі думаєш, перед тим як витратити гроші. Коли купив щось в магазині і оплатив картою - то навіть не відчуваєш витрачених коштів.

Коли ж ти цю суму вносиш в додаток, то ніби осмислюєш цю витрату і задумуєшся: “А чи справді мені це було потрібно?”

Якщо записувати фінанси хоча б протягом 3-ьох місяців, то можна досить точно зрозуміти місячні суму, яка витрачається для комфортного життя.

Як це роблю я

1. Кожного дня, при будь-якій витраті чи доході, я записую транзакцію в мобільний додаток MoneyLover. Хоча на ринку досить багато конкурентів і великої різниці між ними немає. Головне - звичка, а інструмент це вже не так важливо.

2. В мене є табличка в ексель, де я відстежую власні активи (Net Worth). Сюди входить все майно, готівка та цінні папери, якими я володію. Дана табличка допомагає краще розуміти, скільки грошей насправді в мене є (адже, часто люди дивляться лише на те, що в них є в готівці, забуваючи про інші активи). Раз в місяць я оновлюю таблицю актуальними цифрами.

От і все. Мінімальні зусилля щодо відстеження власних фінансів в перспективі можуть принести дуже хороші результати. Ви дізнаєтесь точну суму, яку витрачаєте на життя і зможете грамотно планувати свої витрати та доходи.

Читать полностью…

Записки економіста

​​FIRE Movement

Цікавий рух (по суті - спосіб життя), суть якого полягає в наступній цілі: заробити/заощадити якомога більше коштів, щоб якнайшвидше вийти на пенсію.

FIRE розшифровується як Financial Independece Retire Early (Фінансова незалежність, ранній вихід на пенсію).

Рух набув популярності в 2010-х роках серед мілленіалів в Америці.

Основні принципи FIRE:
- Відкладати якомога більше (50-70% в місяць)
- Мінімізувати всі свої поточні витрати
- Усі заощадження інвестувати

Основна ціль - назбирати достатньо активів (нерухомість, акції, бізнес і т.д), з яких можна отримувати пасивний дохід. Цього пасивного доходу має вистачати на комфортне проживання.

Зазвичай, прихильники FIRE користуються правилом 4%. Тобто, вони мають витрачати не більше 4% від свого капіталу в рік.

Чому 4%? Тому що середня дохідність в 7-8% в рік є досить реальним показником. І тоді людина зможе жити на відсотки + покривати інфляцію.

Наприклад, сім’я у Львові витрачає $3000 в місяць і живе абсолютно комфортно. В рік вони витрачають $36k. Отже, згідно з правилом 4%, їм необхідно назбирати $900к.

Більше працювати не доведеться і можна жити лише на відсотки.

Зазвичай, фінансові консультанти радять відкладати 10-15% від доходу. Але з таким вийти на пенсію достроково не вийде.

Кількість часу, який потрібно щоб назбирати на суму необхідну на рік комфортного проживання:

Відкладаєш 10% в місяць - 9 років
Відкладаєш 25% в місяць - 3 роки
Відкладаєш 50% в місяць - 1 рік
Відкладаєш 75% в місяць - 4 місяці

Якщо відкладати 75% від доходу, то знадобиться менш як 10 років активної роботи, щоб назбирати достатню суму (згідно з правилом 4%)

Читать полностью…

Записки економіста

Фактори виробництва

Економісти виділяють 4 основні фактори, які необхідні для виробництва товарів та послуг.

1. Природні ресурси (земля)
Все те, що людина бере від природи і перетворює на певні блага. Земля, на якій стоять заводи та на якій вирощують овочі та фрукти. Енергетичні ресурси, корисні копалини, повітря, вода, флора і фауна. Загалом всі природні речі, які можна використати у виробництві.

2. Капітал
Для будь-якого виробництва необхідний капітал. І це не лише про оборотні кошти (які теж потрібні). До капіталу відносяться інструменти, склади, робочі машини, комп’ютери і т.д. Чим технологічніша ця складова - тим ефективніше виробництво.

3. Трудові ресурси
Самі по собі земля і капітал не дають ніякої користі. Корисними вони стають після того, як людина щось з ними зробила. Тому людська праця відіграє ключову роль у виробництві

4. Підприємницький хист
Сучасні економісти виділяють і цей, четвертий фактор. Саме завдяки підприємницькому хисту люди шукають найефективніші методи об’єднання трьох попередніх факторів і виробництва. І коли підприємці створюють нові блага - розвивається вся економіка.

Читать полностью…

Записки економіста

Цікава стаття «Економічної правди» про виробництво для автомобільної галузі в Україні.

Західна Україна - очевидний фаворит через географічне розташування.

https://www.epravda.com.ua/publications/2021/07/15/675949/

Читать полностью…

Записки економіста

Чому планова економіка не працює? 5 причин

Економічна наука вже давно довела неефективність централізованого планування. Сьогодні коротко розповім про 5 ключових причин.

1. Централізоване планування просто замінює ринкові рішення політикою
Рішення про виділення допомоги бізнесу, дотацій та субсидій приймається не на основі демократичних і ринкових механізмів (отримує той, кому це справді потрібно), а на основі політичних рішень (отримує той, хто більше підтримує потрібну політичну силу).

2. Державні підприємства мають дуже слабкий стимул до утримання витрат на низькому рівні, інноваційної діяльності та ефективності
В приватному бізнесі керівники прямо зацікавлені в ефективності підприємства. В державному секторі керівників цікавить лише збільшення фінансування їхнього підприємства державою.

Майже всі керівники державних підприємств намагатимуться переконати органи планування в тому, що їхня діяльність забезпечує вкрай цінні для людей товари або послуги. І збільшення фінансування дозволить їм створювати для суспільства ще корисніші блага.

А мотивації покращуватись, впроваджувати інновації і ставати ефективнішими - немає. Тому такі підприємства завжди будуть програвати приватному бізнесу.

3. Інвестори, які ризикують власними грошима, прийматимуть раціональніші інвестиційні рішення, ніж центральні органи планування, що розпоряджаються грошима платників податків.
Коли людина ризикує своїми коштами - вона добре думає, куди їх вкласти. Адже, коли будуть збитки - інвестор одразу їх відчує на собі.

Коли це гроші платників податків, то втрати не відчутні для особи, яка ними розпоряджається.І навпаки - коли проект вигідний, то інвестор отримає хороший дохід. А плановик - навряд чи отримає вигоду.

4. Ефективність державних витрат буде майже нульова, тому що бюджет обов’язково треба розділити
Найкраще це пункт пояснить приклад з риболовлею. Риба в океані знаходиться в спільній власності, поки хтось її не спіймає. Тому багато видів перебувають на межі зникнення через надмірну риболовлю.

Усім рибалкам було б краще, якби вилов риби відбувався не такими швидкими темпами, щоб популяції риб мали більше можливостей для відтворення.

Однак рибалка знає, що рибу, яку сьогодні не зловить він, завтра спіймає хтось інший. Тому у нього немає стимулів зменшувати свій улов сьогодні заради збільшення популяцій риб у майбутньому.

Так само і при плановій економіці: або ти виборюєш фінансування для свого підприємства (не думаючи про ефективність), або гроші забере хтось інший.

5. Центральні органи планування не встигають за змінами
Чи можуть органи центрального планування швидко відреагувати на кризу і запропонувати нові рішення, як це робить приватний бізнес?

Розвиток технологій, нові продукти, політичні заворушення, коливання попиту та метеорологічні зміни постійно впливають на відносну обмеженість товарів і ресурсів. Жоден центральний орган не зможе йти в ногу з цими змінами, давати їм політичну оцінку та надавати розумні вказівки керівникам підприємств.

І, звісно ж, проблема працевлаштування
Працівники, яким гарантовано працевлаштування та однакова заробітна плата, незалежно від того, наскільки напружено вони працюють, не зацікавлені докладати будь-яких додаткових зусиль понад необхідний мінімум. Радянську реальність влучно відтворювала стара фраза: «Вони вдають, що нам платять, а ми вдаємо, що працюємо». (За радянських часів був відомий також інший добре зрозумілий вислів: «Хто не краде в держави, краде у своєї родини».)

Читать полностью…

Записки економіста

Зовнішні ефекти в економіці

Частенько в економіці, коли виробник підраховує власні витрати на створення продукції, він забуває про зовнішні ефекти.

Що це таке?

Інколи дії окремої особи або групи осіб створюють ефект перетікання,
впливаючи на інших людей, а саме на їхній добробут, без їхньої згоди. Такі
побічні ефекти називають зовнішніми ефектами.

Наприклад, коли ви навчаєтесь, а хтось у вашому будинку відволікає вас голосною музикою, то ця людина створює для вас зовнішній ефект. Ви — зовнішня сторона, яка безпосередньо не бере участі в трансакції, діяльності чи обміні, але вони вплинули на вас, у цьому разі негативно.

Реальний приклад:

Розгляньмо виробництво паперу. Компанії на ринку купують деревину, наймають робочу силу та використовують інші ресурси.

У процесі виробництва підприємство може викидати в атмосферу забруднюючі речовини, що змушують місцевих мешканців нести витрати — сірка є причиною неприємного запаху, органічні сполуки утворюють смог, а деякі забруднювачі навіть руйнують фарбу на будівлях. Вони також можуть ускладнювати дихання та створювати іншу небезпеку для здоров'я.

Якщо мешканці, які живуть поруч із целюлозно-паперовим комбінатом, змогли б довести, що їм завдано шкоду, вони могли б звернутися до суду та примусити виробника паперу відшкодувати цю шкоду.

Але довести шкоду зазвичай важко, так само, як і той факт, що відповідальність за неї несе целюлозно-паперовий комбінат. У такому разі ринок не відображає витрат, пов'язаних із завданням шкоди мешканцям, а отже, собівартість виробництва паперу буде заниженою.

Виробництво стає неефективним, тому що цінність виробленої одиниці паперу нижча за її собівартість з урахуванням зовнішніх витрат.

Зовнішні витрати значною мірою віддзеркалюють брак чітко визначених прав власності та забезпечення їх дотримання. Оскільки реалізація права власності на ресурс (наприклад, на чисте повітря) забезпечується неефективно, компанія не сплачує повну вартість використання цього ресурсу.

Отже, витрати на виробництво товарів і послуг із використанням таких ресурсів є заниженими.

Джерело

Читать полностью…

Записки економіста

Що важливіше, освіта чи інфраструктура?

В економіці є таке поняття, як “альтернативна вартість”. Умовно, це кількість одного товару, яким треба пожертвувати, щоб виробити інший. Наприклад, у виробника є можливість з 100 літрів молока виробити 20 кг сиру, або продати молоко сирим.
Отже, альтернативна вартість 1 кг сиру = 5 літрів молока.

При виробництві це зрозуміло. А що, якщо говорити не про класичні економічні приклади?

Ви коли-небудь замислювалися над тим, чому більш освічені жінки працевлаштовані частіше, ніж менш освічені? Відповідь криється в альтернативній вартості. Жінки з вищим рівнем освіти матимуть кращі можливості отримання доходів на ринку праці, а тому залишатися вдома їм буде дорожче.

У 2014 році в Україні рівень зайнятості серед працездатних жінок 15-64 р., які завершили другий етап вищої освіти, становив понад 70%, тоді як рівень зайнятості серед жінок із неповною вищою та повною середньою освітою складав, відповідно, 62% і 40%

А чи є щось безкоштовне?

Політики часто говорять про «безкоштовну освіту», «безкоштовну медичну допомогу» або «безкоштовне житло». Ця термінологія є оманливою. Ці речі не безкоштовні. Для виробництва кожної з них потрібні ресурси, обсяг яких обмежений. Крім того, існують альтернативні способи їх використання.

Наприклад, будівлі, робоча сила та інші ресурси, що використовуються для організації шкільної освіти, можуть натомість бути використані для збільшення обсягу виробництва харчових продуктів, розвитку інфраструктури відпочинку та розваг, охорони навколишнього середовища або покращення якості медичної допомоги.

Вартість шкільної освіти — це ціна товарів, якими необхідно пожертвувати. Держава може перерозподіляти витрати, але не здатна їх усунути.

Вертаючись до заголовку поста - уряд постійно вирішує це питання і перехиляє терези то в одну, то в іншу сторону своїми ріешеннями. Адже, все має свою альтернативну вартість.

Джерело

Читать полностью…

Записки економіста

Стихійні лиха - рушій економіки?

На країну насунувся тайфун чи ураган. Град побив дахи в будинках. В країні масові заворушення і погроми. Чи це погані речі загалом? Однозначно так. Та чи це погано для економіки? Давайте розбиратись

Є одне досить давнє оповідання: малий хлопець розбив крамарю вікно, кинувши в нього м’ячем. Через це крамареві довелось найняти скляра, який полагодив вікно. Відповідно, з’явились нова послуга яка, по суті, підвищила ВВП країни. Адже, не було б розбитого скла - не було б роботи для скляра і він не заробив би гроші.

І багато людей думають, що це корисно для економіки. Коли міста/країни відбудовють себе після природніх лих, є велика кількість людей, які кажуть, що це лише на користь економіці.

Так як насправді?

Але якби крамареві не довелось витратити гроші на ремонт вікна, він міг би придбати за них щось інше: пару черевиків, новий костюм чи щось інше. Якби вікно не розбилось, зайнятість в інших сферах виробництва могла б бути вищою, а суспільство в цілому мало б і вікно, і речі, придбані крамарем. Користі для суспільства загалом було б більше.

Після врахування вторинних ефектів стає зрозуміло, що руйнівні наслідки повеней, ураганів та непродуманої державної політики завдають суспільству шкоди та аж ніяк не збільшують чистої зайнятості. Думка, що усунення руйнувань створює робочі місця й позитивно впливає на економіку, відома нині як «парадокс розбитого вікна».

Адже, для усунення руйнувань ресурси відволікаються з інших напрямків їх використання, а це обмежує спроможність суспільства виробляти інші корисні товари або послуги.

Читать полностью…

Записки економіста

От вам і державне регулювання цін на пальне...

Читать полностью…

Записки економіста

Про зростання цін на газ

Ще у квітні уряд скасував регулювання цін на газ, які встановив в лютому 2021 (про що я писав у цьому пості). У квітні ціни залишились на тому ж рівні. А вже на травень трейдингові компанії опублікували річні та місячні тарифи для газу. Очікувано, ціни на газ підросли (і досить суттєво)

У 21 з 56 постачальних компаній вартість газу на рік перевищила 10 грн за куб м.
І це цікаво, тому що взимку така ціна призвела до регулювання цін урядом. А зараз вона вже здається нормальною для уряду.

Річні і місячні тарифи
У споживачів є можливість укласти договір на рік вперед і зафіксувати ціну.
Ціни на рік зазвичай більші, адже компанії закладають усі можливі ризики в цю ціну. Тому помісячно платити на разі вигідніше.

Чому ціни ростуть?
За даними Української енергетичної біржі, ціни на європейських хабах минулого тижня зросли і перетнули відмітку 7 190 грн за тис куб м.

Очевидно, що трейдери, які закуповують газ у Європі не будуть продавати його собі у збиток.

Що нам робити?
Держава не буде постійно регулювати ціни на газ, а ми (споживачі) також майже не маємо впливу на формування ціни. У Європі ціни на газ в рази більші за українські. І єдина річ, яку ми можемо зробити, щоб зменшити платіжки - збільшувати енергоефективність.

Держава вже має декілька програм з підтримки утеплювання будинків. Проте цього, очевидно, не достатньо. На мою думку, сфері енергоефективності має приділятись більше уваги як зі сторони держави, так і зі сторони нас, звичайних громадян. І Європейський досвід лише підтверджує цю думку.

Читать полностью…

Записки економіста

Концесія: що це таке і як воно працюватиме в Україні?

Останні роки в Україні достатньо багато розмов точиться навколо концесійних об’єктів: порти Ольвія та Херсон, дороги, залізничні вокзали та аеропорти. Всі ці об’єкти інфраструктури планують передати (або передали) в приватні руки. Що ж таке концесія і яка з цього користь? Давайте розбиратись.

Що таке концесія?

Концесія - форма державно-приватного партнерства. Держава надає землю/об’єкти інфраструктури в оренду бізнесу, а бізнес зобов’язується відремонтувати/збудувати і підтримувати цей об’єкт в належному стані.

Наприклад, у державній власності був порт Ольвія. Він приносив лише 8 млн. грн., був не надто технологічним і не надто ефективним. Держава віддала цей порт в оренду Катарській компанії QTerminals. Компанія платитиме 80 млн. грн в рік за оренду (що вже в 10 раз більше прибутку). Окрім того, компанія вкладе гроші в інфраструктуру порту, міста. І робитиме бізнес в партнерстві з державою.

Що планується?

За таким же принципом передали порт “Херсон”. Планується порт “Чорноморськ” та пасажирський комплекс в порту Одеси. У світі 94 із 100 найбільших портів – у концесії. Також планується передати певні ділянки доріг, Київський залізничний вокзал (пасажирський) та аеропорти Запоріжжя, Херсона, Чернівців та Львова (хоча останній досить ефективний і прибутковий).

Яка вигода інвестору, державі і громадянам?

Інвестор отримує важливий інфраструктурний об’єкт, ремонтує його і заробляє гроші. Договори укладаються на 30-35 років, що дозволяє бізнесу, як мінімум, окупити витрати.

У державі буде менше об’єктів для корупції та кращий загальний стан інфраструктури. Приплив інвестицій, нові робочі місця, податки. Також, після закінчення договору оренди все майно повертається у власність держави чи громади.

Ну і громадяни отримують якісний сервіс. У нас появиться альтернатива:т поїхати 100км хорошою дорогою за 70 гривень чи поганою безкоштовно.

То зрада чи перемога?

Закон про концесію прийняли 1.5 роки тому. І як завжди, у ньому є недоліки. Недостатня чіткість у визначенні понять, екологічні питання та певні законодавчі ризики. І звісно ж, наша судова система. Порт "Херсон" ледь не зірвався через рішення суду. Зрештою, конкурс розблокував Верховний суд.

Концесійні договори - хороша світова практика. Найвідомішим напевне є «Євротунель» під протокою Ла-Манш, яким управляє компанія Getlink. Тунель з'єднує континентальну Європу з Великою Британією і має довжину 51 км, з яких 39 км – під дном моря.

У нас цей закон не може бути реалізований самостійно. Необхідні структурні зміни в економіці та судовій системі. Тому, слідкуємо, як це все просуватиметься надалі.

P.S Якщо бажаєте більше деталей, то раджу статтю раз і два.

Читать полностью…

Записки економіста

Хто має забезпечувати пенсію українцям?

Натрапив на цікаву статтю де говориться, що 68.5% українців вважають, що їхнє життя в старості має забезпечувати держава.

І ці люди прекрасно усвідомлюють стан пенсійної системи в країні. І розуміють, що пенсія в старості буде мізерна.

Наш пенсійний фонд хронічно недофінансований, в боргах. І пенсії - найбільша стаття видатків в Україні. Лише вдумайтесь, близько третини всіх видатків бюджету йдуть на пенсії. Не на інфраструктуру, не на зарплати працівникам державної сфери, не на інновації. На пенсії.

Я вже раніше описував 3 існуючі пенсійні системи. У нас зараз солідарна система. Працюючі люди сплачують податки, які одразу ж йдуть на виплату пенсій.
Але, у нас на одного працюючого припадає орієнтовно один пенсіонер (в Німеччині це відношення становить 3 працюючих на 1 пенсіонера).

Будь-яке збільшення пенсій має супроводжуватись збільшенням податків (які і так великі).

Що ж робити?

Наступним логічним кроком для нашої держави є впровадження накопичувальної пенсійної системи та добровільної системи. Ми не можемо різко перейти лише на накопичувальну, бо тоді поточні пенсіонери залишаться без доходів.

Але ми можемо поступово зменшувати розмір виплат в солідарну систему та робити відрахування на власний накопичувальиний рахунок. Окрім того є можливість самостійно накопичувати на пенсію в недержавному пенсійному фонді. В поточній редакції закону виплата на власний пенсійний рахунок становить 7%.

Це дуже складна реформа, яка з великою ймовірністю понизить політичні рейтинги авторів. Але це той крок, який потрібен нашій державі.

P.S
Мені здавалось, що наше покоління чудово розуміє, що не варто сподіватись на державу і варто забезпечувати свою старість самостійно. Проте, 68.5% думають інакше. І я сильно здивований таким показником. А що думаєте ви?

Читать полностью…

Записки економіста

Чому ростуть ціни на бензин?

За цей тиждень ціни на всіх заправках виросли на 0.5 - 2 грн. На АЗС WOG і ОККО бензин А-95 коштує 31 грн/л, а дизпаливо 30 грн/л. Чому ж ціни на пальне почали так стрімко рости?

Зростання цін на нафту
На новинах про вакцинацію і стримування видобування нафти країнами ОПЕК+ ціни на сировину марки Brent за останні чотири місяці зросли на 57%. Нафту Brent (найпопулярніший бренд) продають за $64 за барель.

Зараз ціна майже повернулась до висот минулого року. А найменше нафта коштувала в квітні - $17 за барель (а за інший бренд ще й доплачували покупцям)

Вплив на АЗС
Очевидно, що вартість нафти на світових ринках впливає на вартість пального в Україні (хоч і з певною затримкою), адже Україна імпортує 85% всієї необхідної нафти. За останні пів року ціна на пальне зросла приблизно на 20% (і продовжує рости).

Нелегальне пальне
На ринку можна помітити велику різницю в цінах (4-6 грн. за літр). Зазвичай низьку ціну дають АЗС, які мають нелегальне пальне. Невеличкі нафтопереробні заводи роблять пальне без сплати податків. Податки у вартості пального становлять близько 50%. На тому й вони отримують конкурентну перевагу перед чесними гравцями.

І хоч рік тому уряд Гончарука пробував прикрити всі нелегальні АЗС в країні - успішно зробити це так і не вдалось.

Змова АЗС?
Є ще також інший погляд на цю ситуацію, де звинувачують найбільших гравців на ринку АЗС. Говорять, що найбільші гравці на ринку домовляються та разом підносять ціни, а за ними підтягуються й інші АЗС. Регулювання з боку держави немає, тому маємо й таку поведінку.

А що далі? В що вірити?
100% точної інформації ми з вами ніколи не отримаємо. Поки маємо два ключові чинники які мають сильний вплив на ціну - збільшення цін на нафту та певні домовленості між великими гравцями на ринку. Перший крок для держави очевидний - очистити ринок від нелегальних АЗС, щоб створити нормальні умови для конкуренції.
Детальніше можна прочитати в статті.

Читать полностью…
Подписаться на канал