«Броньований розум». Книга про стрес і взаємодію з військовими. Вивчаю зараз.

Як насправді допомогти людині, яка пережила травму і відновити її стійкість? Це тема, яка стала наскрізною в моєму житті.

У мене є принцип - я вивчаю все, що можу знайти для роботи з травмою, з військовими і відновленням стресостійкості. Всі книги потроху проходять мій фільтр
У мене вона стоїть десь пару місяців на поличці, не до неї було. Але нещодавно розговорився з колегами з сусіднього центру відновлення про цю книгу «Броньований розум» і зрозумів, що настав її час.

Про що книга?
Про бойовис стрес. Про те, як критичні події впливають на наш стан, як відновлюватись. І як допомагати відновлюватись військовим.

Цю книгу важливо прочитати, щоб розуміти, як взаємодіяти з військовими.
Але вона загалом потрібна і для всіх цивільних - бо всі ми живемо під постійними обстрілами і в Україні зараз немає безпечного місця.
І тому допомогти тому, хто потерпає

Переваги книги
1. Це як енциклопедія. Її не можна читати 100 сторінок за раз.
Але відкривати і потроху занурюватись в тему - якраз саме те.

2. Написана легко і зрозуміло.
Багато практичних прикладів з нашого життя

3. Теми. Дуже практичні і важливі. Які теми в книзі висвітлені
Бойовий стрес
Вплив травми на мозок, пам’ять, реакції, увагу.
Хронічний (неконтрольваний) стрес і його вплив на організм
Типи стрес-реакцій
ПТСР
Депресія
Суіцид
і багато інших, просто не вистачить все тут перераховувати.

Для кого книга?
Військові.
Психологи
Волонтери
Капелани
І кожен, хто відповідально ставиться до ситуації в країні загалом

І головне. Вона написана українцем, військовим психологом.
Її пише людина, яка дуже глибоко в контексті нашої війни.
Написана сержантом ЗСУ Костянтином Вальде Ульяновим, інструктором із психологічної підготовки - книга від цього дуже і дуже виграє.

Тому дуже раджу її.
В коментарях викладу зміст.

Якщо корисні такі книги - поставте вогник чи + в коментарях.
І до речі, ви читаєте книги про стрес і травму?
#Новинки
@BagnenkoText

Читать полностью…

Це Київська область. Вчора був тут проїздом по справах і коли побачив — закляк. Це село було в окупації 3 роки тому. Окупація близько 37 днів.

Цей напис — попередження окупантів, що в будинку є діти. І ось так писали на парканах, щоб не провокувати і не повідомляти вголос чи не виходити на вулицю.

Пройшло 3 роки.
Напис досі є. Тільки в цьому селі таких я бачив кілька. Можливо люди виїхали, можливо загинули. Ми не знаємо.
Але ці написи — як шрами. Нагадують про минуле.
І про теперішнє на моїй рідній Херсонщині, де окупація триває вже більше 3 років. А також на великій частині рідної України.

Дивлюсь на цей напис і зʼявляються сили. Продовжувати робити те, що роблю. Консультувати. Підтримувати військових. Писати те, що підтримує стресостійкість.

Дивлюсь на цей напис.
Моторошно. Боляче. І зʼявляються сили.

Це не про книги, вибачте. Але це те, що на душі.
@bagnenkoText

Читать полностью…

Книжка як спосіб знайомитись не завжди працює :)
@BagnenkoText

Читать полностью…

Це Саша. Він служив в ЗСУ 5 років, ще до часів повномасштабної пішов служити.

Зараз ветеран. І йому 24.
Я ніяк не можу звикнути до багатьох речей, хоча може це і добре. Але тут виділю дві - коли мені розказують жахи війни молоді хлопці і коли ветеранами є молоді хлопці.

Ми працюємо над тим, що його турбує. Без деталей.

Подарував книгу, на яку ми збирали.
Пишу про це, бо військові серед нас. І вони потребують як мінімум розуміння і уваги. А також вміння взаємодіяти з ними і розуміння, що таке ПТСР, які симптоми існують і базові навички розмови з військовими.
І сьогодні хлопець, який може виглядати молодо і задорно - насправді бойовий ветеран.
Людина, яка пройшла і бачила так багато, як ми, цивільні, навіть не уявляємо собі.

Всім величезна подяка за те, що підтримуєте.
Звітую про надані книги ось такими короткими історіями.

Робота продовжується.
Я продовжую працювати в шпиталі, купляти книги і дарувати їм. Також закуповую ліки.
якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Книги закінчуються, треба купляти нові.

P.S. Він дозволив написати про нього, розуміючи мету - зменшення прірви між війскьовими і цивільними.
Дякую всім небайдужим.
@bagnenkoPsy

Читать полностью…

Сьогодні один з дуже важливих днів для мене. І я неймовірно тішусь.

Це не зовсім в стилі цього каналу, але хочеться розділити, бо це так важливо.


Сьогодні я організував запис з бабунечкою її історії життя. Від моїх прадідуся і прабабуся до сьогодення. Від 1910 до 2025.
Я розумію, що невідомо, що буде завтра. А вона - живий носій історії.

Їй 89, вона 1935 року народження. Пережила 2 світову.
Пережила окупацію в Херсоні.
Говорила русні все, що думала.

Як мінімум, для моїх нащадків це точно буде цікаво.

Я зрозумів, що це варто зробити після того, як на наших щотижневих дерунчиках (наша сімейна традиція) у неї щотижня згадувались нові історії.

Це було складно, бо вона вже важкувато ходить.
Я переживав, чи зможе вона сидіти 30-40 хвилин під час розмови, може буде втомлюватись. Чи зможемо ми поговорити під запис так, як зазвичай. Іноді я коли ми говоримо повторюю питання двічі, бо вона не чує.
А ще у мене купа навчання і роботи, яке ніколи не закінчується і все виглядає терміновим. Але бабуся і її літопис набагато важливіший за всі термінові справи.

І вийшло все дуже добре.
Вийшло створити літопис її життя. Життя українки, яка багато чого бачила.
Вийшло записати погляд однієї людини через призму особистої історії. Ми ще й на манікюр і стрижку її звозили і це було дуже класно.

І тому сьогодні я дуже тішусь.
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

Виписувати свій досвід і шукати сенс в ньому — важлива терапевтична практика.

Зараз готуюсь до групи з терапевтичного письма (кому цікаво — детальніше тут). Одна з настільних книг - «Як писати про війну», яку дуже радив пан Ростислав Семків.

«Як писати про травму» - цей розділ дуже і дуже важливий

Опис власних важких спогадів - це спосіб надати сенсу своєму досвіду. Мені дуже близька ця думка.
Думати на папері. Думати про те, чого не можеш усвідомити і дозволити підсвідомому проявлятись.
Це певний вид терапії.

А ви використовуєте письмо як терапевтичну практику?

P.S. А ще читав книгу в метро. Загалом весь час за кермом, то дуже давно вже не катався під землею. Так кайфанув сьогодні, але чесно кажучи мало людей читає, дуже багато в телефонах. Це засмутило. Хоча це просто реальність.
@bagnenkoText

Читать полностью…

«Все це було в мені.
Зліва - витягли з тіла.
Зправа - з броніка і аптечки, я сам виколупав.
А ото медальйон, прикинь, осколок пролетів дуже поруч, медальйон тріснув, а я цілий.

Вожу з собою це все тепер, на згадку.

Зараз я тільки завдяки медикам і психологам в строю.
Дякую!»

(З розмови з військовим, з яким працюю. Він дозволив написати про цей нюанс.
Хочу щоб якомога більше людей розуміли, що насправді переживають окремі військові, без конкретних дат, імен і позивних. Бо вони віддають найцінніше за нас з вами)

До речі, якщо можете підтримати роботу в шпиталі донатом на банку - це завжди потрібно. Ліки, книги, необхідні речі - завжди є потреба.
Банка тут 🔗https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо вам це корисно - поставте +.
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

«Мандрівка, яку ми звемо життям: питання які варто прожити» Джеймс Холліс

Я люблю книги, які заставляють думати.
На день народження подарували кілька книг, які точно прочитаю, але з часом. Це одна з них.

Книга про питання, які неодмінно виникають.
Про Тінь, Яка є в мені.
Про мій персональний міф
Про мій обов’язок перед світом.
І про те, які цінності служать мені орієнтиром.

Книга, яку неможливо читати швидко.
Радію такій знахідці в моїй бібліотеці.

Обіцяв ділитись книжками, якими наповнена моя бібліотека.
Виконую.
А ви взагалі як, психологічні книжки любите читати чи не дуже?
А якщо просто корисно - поставте 🔥
#Бібліотека
@bagnenkoText

Читать полностью…

8 книг і 6 нових смаків кави. Рубрика новинки

Книги і кава - це моя любов назавжди.
Один з моїх найкращих способів відновлення - це заварити свіжу смачну каву в турочці. Взяти цікаву книжку і провалитись в ці буковки.

І от яку каву обрати і яку книжку - цьому і присвячена моя рубрика «Новинки» Нагадаю, тут я розказую про різні книги, якими поповнюю бібліотеку або щось перечитую, і також постійно смакую різну каву.

Поїхали!

«Атомні звички» - люблю, коли окрім мотивації є наукова база.
Книга про те, як ми можемо сформувати нові звички, які зроблять життя кращим.
Вона вже змінила мене і допомогла побудувати деякі кращі звички. Щоденний спорт. Щоденна робота з книгою. І навчання психології.

«5 мов любові» для військових - чудова книга. Потужна. Про відносини і військових.

«Як писали класики». Хочу розуміти, як будується класний нон-фікшн бо і сам його пишу. Вивчаю пана Ростислава Семківа все, що у мене є, бо він є і куратором в моїй роботі над книгою. І він пише дуже цікаво.

6 хвилин. Книжка, в якій автор, економіст, дуже детально поснює, як ведення щоденника і 6 хвилин на себе щодня - це дуже крута звичка.

«Мистцетво роману» Мілан Кундера. Нелегка і глибока книга від одного з найшанованіших дисидентів 20 сторіччя. Читаю з інтересом.

Психіатрія і наркологія. Це моя настільна книга. Читаю щодня. Без приколу. Дуже детально і зрозуміло описано те, з чим стикаюсь в шпиталі.

Як писати про війну. Ветеран написав книгу, яка допоможе всім писати про війну.
Це має бути дуже помічна книга.

Франкенштейн - класика, яку давно хотів прочитати. Книга вийшла, уявіть собі, 1818 року. Роман англійської письменниці Мері Шеллі, виданий у 1818 році. Розповідає про молодого студента-науковця, який внаслідок загадкового наукового експерименту створює гротескну, але чутливу істоту. Номер 56 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік.
Поки що поклав на поличку, чекає свого часу.


Ну і кава.
на цей раз обрав більше гірчинки. Бо зазвичай п’ю з кислинкою, а тут захотілось спробувати

Кислинка
1. Guatemala Finca Arbelia - оця дуже смачна
2. Rwanda Murindababisha - випив першою. Дуже ароматна.
3. Колумбія - арабіка, спешіалті, дуже смачна.


Гірчинка
1. Індія - ця дуже різко виражений гіркий присмак. Не на мій смак. Чиста робуста.
2. Original Gusto - ця гірчинка сподобалась. Ароматна. З присмаком кориці і хлібних нот.
3. Uganda Drugar - ця гірчинка найбільше сподобалась дуже цікаве поєднання шоколаду і фруктових ноток.

У мене є постійний промокод (дуже оригінальний, шо уж там говорити, ахах)
Промокод дає знижку 15% на всю каву, окрім дріпів, комбо та наборів
Промокод: Багненко
Діє на постійній основі 🌸
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php

А ще у них зараз доставка по всій Європі, є інстаграм Європейський (кому цікаво - підписуйтесь)

А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.

І важлива душна думка від психолога

Саморегуляція - це вміння приводити себе до тями коли ти випадаєш з вікна толерантності.
Турбота про свою саморегуляцію зараз це не розкіш. Це обов’язок.
Знайдіть свої 2-3 вправи, які відновлюють вас і повертають у вікно толерантності. Де ви сильний і витривалий.
Бо інакше можна випасти з вікна толерантності і тут вже ніякі книги і кава не допоможуть :)


І якщо це корисно - поставте серденько ❤️
І поділіться вашими новинками в коментарях 💁🏻‍♂️😉
#Новинки
@bagnenkoText

Читать полностью…

Читання одночасно взаємодоповнюючих книг.

Дочитую 2 книги паралельно. Ділився цим на зустрічі логотерапевтів і захотілось поділитись і тут. Люблю читати книги, які неочікувано доповнюють одна одну.

Тут - перша про горювання і втрати. Важлива для моєї роботи з військовими і втратами.
Друга - про те, як звички міняють і покращують наше життя.
І разом вони утворюють якусь турбулентну силу, бо я глибинно вивчаю робоче і водночас щодня підтримую нові важливі звички, як клінічний психолог.

А як у вас з цим, чи буває так, що поєднання книг робить роботу мозку ще потужнішою? Я обожнюю такі знахідки.
@bagnenkoText

Читать полностью…

Один висновок в день народження.

Сьогодні мій день народження.
Як у військового, який пережив травмівну подію колись і опрацював потім - у мене до цього дня тепер двояке ставлення.
День народження - свято, яке я перестав любити після того, як в цей день сталась одна з важких втрат мого життя, яка потягнула ще й інші суміжні втрати.
Але мабуть такі події дані для того, щоб ставати сильніше. Тому вже не болить, просто стало частиною моєї біографії. Як я кажу моїм військовим - з травматичної пам’яті перейшло в біографічну.

Я займаюсь тим, що люблю - консультую військових, навчаюсь багато і трохи навчаю сам.
Я роблю те, в що глибоко вірю.
Я роблю ціннісні речі. І хочу робити ціннісні речі.

І пишу книгу, яка маю надію, принесе багато користі.
Роблю подкаст.


Зазвичай в цей день трохи аналізую. Сьогодні поділюсь одним важливим висновком, який зробив для себе, може це буде комусь корисно.

Для мене висновок за цей рік один і він всеохопний.
Гідне життя для важливого сенсу приносить справжню глибоку і тиху радість і щастя. Ти впевнено і спокійно проходиш будь-які труднощі з глибинним сенсом.

Гідне життя - це життя, де ти обираєш правильні речі, як би складно не було. Правильні і чесні.
Гідність - це внутрішня цілісність і вміння обирати правильне. Попри все.
Був період, коли я робив не дуже правильні речі. Короткий, але жахливий час для душі. Коли ти сам мучишся всередині, бо твої цінності ти сам і порушив.
Життя з цінностями - найщасливіше.
І я зрозумів, що ніколи не пізно почати жити гідно і робити правильно те, що можеш.

І будувати нове життя можна знов і знов, коли ти віднаходиш свій сенс. Навіть після 35. І вірю і пізніше. Після того, як виїхав з Херсону - будую нове життя в Києві і мені тут вже подобається.

І для мене надважливо продовжувати рухатись на цьому шляху.

Ціную тих, хто поруч.
Мама, тато, бабунечка. Родина. Друзі. Колеги в шпиталі. Спільнота логотерапевтів.
Клієнти. Знайомі. Ті, з ким спілкуюсь. Всіх ціную.
Дуже ціную всі слова, сказані мені (пробачте всі, кому не встигаю відповісти, ваш час попереду)


Буду щиро вдячний, якщо напишете в коментарях - який з матеріалів, подкастів, історій були особливо цінними для вас.
Для мене це важливо і цінно.

А якщо хочете привітати - ось банка на шпиталь. У нас завжди потреб дуже багато. Зараз закуповую книги і рідше ліки.
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP

P.S. До речі, це абсолютно про мене і дуже радісно, що цей день почався з консультації з ветераном, якому зараз дуже непросто.
Дуже рано (бо він зараз може тільки в цей час), але дуже цінно, що це загалом сталось.
А потім навчання на травмотерапевта.
Коротше, життя як у багатьох психологів під час війни в Україні!

P.P.S. Посміхаюсь від самого ранку. Стільки теплих слів, дзвінків і привітань, що я відчуваю себе неймовірно багатою людиною. ВІдчуваю себе зарядженим, десь як на фото в перші дні роботи в шпиталі. Дякую вам!
@bagnenkoText

Читать полностью…

Одна з кращих книг про втрати.

Я завжди знав, що книги допомагають справлятись зі складними емоціями. Але зараз особливо.
Більше того, зараз я почав дарувати військовим книги не тільки про ПТСР. тим, хто читає.

Книга - потужний інструмент опрацювання втрати.
Це Діма. Він військовий, служить в піхоті.
Зараз працюємо над втратами в його житті. Без деталей.

Але деякі речі так болять, що ти не можеш обговорити ні з ким. І я це розумію.
У військових зазвичай не одна втрата.

Ця книга «Це ок, якщо ви не ок» - одна з кращих, яку я читав і вивчав по темі втрат.
Тому я її дарую.

І тому я маю трохи запасів у нас в шпиталі і дарую хлопцям. (Велика подяка видавництву «BookShef» за надані книжки)

Дякую всім, хто підтримує і донатить.

Якщо хочете підтримати - ось 🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Книги закінчуються, треба купляти нові.

І неймовірно вдячний за підтримку, без вас я б не міг підтримувати хлопців.

P.S. Фото розміщене з дозволу.
@bagnenkoText

Читать полностью…

Я вірю, що Тарас Григорович Шевченко — важлива постать для розуміння і вивчення протягом життя для кожного з нас, українців. Особливо зараз.

Був в музеї Тараса Григоровича! В день народження нашого Метра — вхід безкоштовний.
Неймовірно.
Дуже потужна виставка у чудовий сонячний день.

Коли вийшов відчуття одне і просте — Вистоїмо!

Згадав ці рядки

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

Ми з вами і є та сім’я вольна, нова. Про яку він мріяв! В коментарях трохи більше з музею.

Поділіться, що ви любите у Шевченка — в поезії, живописі, думках?
@bagnenkoText

Читать полностью…

Погляд на Ернеста Гемінгвея з точки зору клінічного психолога.

На курс з психопатології я готував кейс Ернест Гемінгвея. Ми визначали діагноз, який можна поставити йому, як клінічні психологи. Я готую біографію, ключові моменти життя і потім ми обговорюємо.

Це тренування. Але я написав кейс на 22 сторінки. Бо вдома у мене найбільше книг саме Гемінгвея і про нього.
І от я подумав, чи вам це цікаво - описати письменника і його життя з точки зору клінічного психолога?
Якщо так - поставте вогник або + в коментарях. Бо матеріал є, але чомусь мені здається, це не всім цікаво.

P.S. На фото Ернест (по центру) в родинному колі. Мати так хотіла і маленький Ернест Хемінгуей був змушений одягатися в ситцеву сукню та в’язані капелюшки, а також носити волосся, укладене до плечей і до 6 років він носив довге волосся. Порівняйте це з тим образом мачо, який потім він формував.
@bagnenkoText

Читать полностью…

Коли світ сходить з розуму, треба зупинятись, щоб читати хороші книги. В них багато мудрості.

Книгу «Як писати про війну» порадив мені мій куратор Ростислав Семків і сьогодні ми змогли коротко зустрітись, поговорити трохи про мій рукопис і я взяв книгу

Зараз пишу великий матеріал про втрати, який має стати книгою і вчусь взаємодіяти з текстом по-новому. І ця зустріч дуже корисна
Дякую за зустріч і книгу, пане Ростиславе.

@bagnenkoText

Читать полностью…

Військовий говорить. Поранення. Про плани. Що відновлює.

Мінометний обстріл
Зайняв оборону самий перший
Рацій не було
Дрон за мною гнався.
Перебіг ще кудись.
Двері всередині.
Пацанів мінометка вбила на моїх очах.
Заліг.
2 удара.
Побратиму в шию дуже великий осколок.
В руку.
На спині осколок сильний.
Вибігаю назад по кірпічам. По руїнам.
Перша хата.
Паніка. Запеклась кров. Автомат весь в крові.
Перша медична допомога.
Все розкидано.
Випив обезбол. Я знаю, де русня і біжу в іншу сторони.
До посадки це метрів 700-800. Дрони побачили, що я забіг.
Тільки вночі треба виходити.
Капюшоном накрився. Лежу.
Чую позивний.
Чую наш говор.
Виявилось, що заникались в тому гаражі.
Прийняли як щучку.
Надали першу медичну допомогу.
Подивились усюди, де осколок.
І врятували мене.
***

З кожним разом все тяжче і тяжче.
Мені тяжко.
За хлопців перейматись почав.
Міни видно в тепловізор
Бо на сонці нагріваються.
Але піхота не дивиться під ноги.
Вверх, на фпв і вперед.
Десь определенний участок — працюють. Шукають міни. Противотанкістів.
Хлопці там, а я тут. Переживаю за них.
Я тримаюсь бо я йшов добровільно.
Але загалом дуже важко.

***
Айклауд лістаю. Бачу фото побратима.
Відчуваю провину.
А найтяжче, коли чую: “За шо ви воюєте.”
“Ну я ж тебе туди не посилав.”
“Ми ж не хочем замість вас “
Всього 2 речі приносять задоволення
Полігон. І гонкі. На високій швидкості. Це адреналін, потреба в адреналіні.
І так, дуже став дратівливий.

***

Мене дуже заспокоює — коли спілкуюсь з дружиною. Це найбільше заспокоює
І з дітьми.
Старшій 30, меншій 28.

***

Запхали в буханку. Насипали бк.
Сказали на 4 суток.
Я був 20 діб на позиціях.

***
Хлопці за мною пішли.
А мене зараз списали по стану здоровя.
І я наїхав на офіцерів
Моїх документів нема. До сих пір нема. Вже другий місяць.
Ладно документів нема.
А вони не знають де пацани. Де їх шукати.
Будуть родичі шукати.
Будуть виходити на родичів.
Я їх послав. З ними посварився.

Бо це совкове відношення - неможливо терпіти.

***

Я боюсь мріяти про майбутнє.
Я бачив як мрії вмирають.
Я говорив з побратимом. Він розуазував свій план до деталей. Він мріяв про кавʼярню.
А на наступний день він загинув.
На щтурмі його не стало.
Ця інформація була сказана вголос.
Але хто це проговорює вголос — ті втрачали.
Я боюсь цього.
Я не думав, що до 2025 доживу.
І тому я боюсь будувати плани.
В короткому періоді планую.
Пожарю шашлик з дітьми.
Мені стращно планувати.
Я вмію планувати.
Але зараз я військовий. І у мене нема планів.

***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP

Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

Принц Гаррі. Запасний. І читання вихідних.

Книжка, яка лежала і чекала свого часу.
Коли я побачив, як він приїхав у Львів. А потім ще й сказав про це, то зрозумів - що це її час.

🇬🇧🤴Ось як Принц Гаррі прокоментував свій візит до Львова

«Це мій перший візит до України – і точно не останній. Для мене було величезною честю й привілеєм приїхати сюди разом із делегацією Invictus, із деякими з наших спортсменів та учасників ігор із Великої Британії за останні десять років»,

— зазначив принц Гаррі.
З міркувань безпеки про неанонсовану поїздку британського принца стало відомо лише тоді, коли Гаррі вже покинув Україну.

Коротше, для мене він один з тих, хто попри беззубість і інертність світу продовжує називати біле білим, а чорне чорним.

А ця книга - це його спогади. Спогади молодшого сина короля Чарльза 3 і покійної принцеси Діани.
«Запасний» — так його одразу називали в королівській сімʼї. Основний — принц Вільям, а Гаррі запасний. Це не було образливо, це просто факт. І він про це і пише.
Читається легко.

А ви що читаєте? Поділіться в коментарях?
@BagnenkoText

Читать полностью…

Книжечка-мандрівочка про Херсон - це неймовірно приємно зроблена книга.
Дуже крута книга сьогодні!
Книжка-мандрівка про Херсон - це алфавіт міста.

Але непросто алфавіт, а дуже незвичайний!
Кожна літера — це ДНК міста, унікальна риса, без якої немислима його історія.
І насправді тут багато слів, про які знають тільки місцеві.
Наприклад - дім перуанського купця.
Або Очаківські ворота. Які колись були воротами в місто, як Золоті Ворота в Києві.
Забалка - район, через який я щоранку ходив пішки в школу.
Карантинний острів - місце, де усі кораблі через спалахи епідемій, мали проходити карантин.
Яхт-клуб - який просто неймовірно затишний як ззовні, так і поруч

Ну і відомі всі Олешківські піски, Таврійські ігри, Асканія Нова. І багато ще цікавого.
А ще кавунові форзаци.
А в кінці ще й наклейки!

Коротше, мати таку в бібліотеці обов’язково. Більше вивчити можна по лінку.
Тексти написані разом з місцевими експертами, тому тут буде цікаво як херсонцям, так і всім, хто тільки відкриває моє місто.

А найбільше мені до вподоби - що такі книжечки-мандрівочки є про кожне місто України.
Видавництво Старого Лева на висоті. Справжня якість і дуже важлива серія для України загалом!

А ви любите такі книжки-гортайки, книжки-мандрівочки?

P.S. Раптом хто не знає - я з Херсона. Постійно їжджу в місто як волонтер. І до всього з рідного міста велика увага.

P.P.S. В коментарях відео додам, де я трохи погортав цю неймовірну книжечку.
Дуже приємна на дотик, до речі.
@BagnenkoText

Читать полностью…

«Самовідновлення мозку» - нова книга, яку вивчаю

Зараз такий завал по навчанню і роботі, що читаю менше.
Але є одна річ, яка завжди надихає - це книги і нові книги.
От приїхали свіжі книжечки від Нашого Формату. Розбираю і буду ділитись.

Загалом нейропластичність мозку - це сфера, яку відкрили нещодавно
Довгий час панувало уявлення про нездатність мозку до змін. Але все змінилось останні 20-25 років.

Нейропластинчіть - це здатність мозку змінюватися та адаптуватися протягом життя. Це процес, за допомогою якого мозок реорганізується у відповідь на новий досвід, навчання та вплив навколишнього середовища.
Для мене, як клінічного психолога, зараз це особливо важливо, бо я працюю з військовими у яких ПТСР, адаптаційні, тривожні, депресивні розладами. І їх відновлення - моя основна задача зараз і сенс.
Тому читаю з інтересом.

Коротше, «Самовідновлення мозк» - книга дуже багатообіцяюча.
Раджу.

В мою професійну бібліотеку однозначно поповнення.
А ви як ставитесь до новинок нон-фікшена, бо я щось останнім часом надихаюсь ними.
#Новинки
@BagnenkoText

Читать полностью…

Книжки. Книжки. Книжки. Багато книжок. Ще більше книжок.

Якщо ви хочете мати в кишені 56 книжкових каналів - то вам сюди.
Це тека найкращих книжкових каналів України.
Я теж підписаний і раджу.

Читать полностью…

Книга про втрати, яка частково допомагає проживати втрати у військових

Якщо чесно, я досі звикаю до думки, як же багато втрат у військових
Не в кількості, бо цифр я не знаю.
А по суті.

Суть - це коли я усвідомлюю, що у цього хлопця не менше 5 близьких побратимів загинуло, у наступного, який заходить до мене - ще 12, у наступного ще 2, а той взагалі вижив один з небагатьох з усієї роти.

І всі ці втрати - це конкретні люди. Люди, до яких військових прив’язаний.
Люди, які захищали нас з вами.

І правда в тому, що кожна втрата болить.
І коли ці втрати множинні. І не прожиті. І не оплакані або частково оплакані. Немає процесу горювання.
А є просто уникання і страх.
Коли “розмотало мою роту”.
Коли “ми будували наш взвод, батальон, як сім’ю”
Коли “Я більше не можу прив’язуватись до нових хлопців”
…тоді воно болить в десятки разів сильніше.

Ці фрази - я чув в своєму кабінеті в роботі з хлопцями багато разів.

А потім стається втрата. І це ще одна.
І чим сильніша прив’язаність - тим сильніший біль.

Саме тому я вивчаю тему втрат.
Саме тому я пишу про це. Бо коли ви зустрінете військового, я не знаю, звісно, але скоріше за все - у нього є втрати. І їх чимало.
І саме тому я продовжую дарувати книги військовим. Книги про втрати.

Дякую всім, хто підтримує. Хто донатить.

До речі, якщо можете підтримати роботу в шпиталі донатом на банку - це завжди потрібно. Ліки, книги, необхідні речі - завжди є потреба.
Банка тут 🔗https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP

І так, звісно, книга - «Це ок, якщо ви не ок” — не ідеальна для військових. Деякі повертають, бо вона більше про втрату в цивільному житті. Але принципи проживання втрати описує непогано і тому я продовжую її радити і дарувати. І багато хто залишає собі.
Бо хлопці читають і для них вона є підтримкою.
@BagnenkoPsy

Читать полностью…

Це Ернест Гемінгвей зупинився в затінку, щоб почитати книжку.
Бо книга - це сила.

А це тека більше ніж 50 найкращих книжкових каналів українського телеграму, які теж дадуть вам багато сили.

Ви знаєте, що робити :)

Читать полностью…

Одні з найкращих книг про травму і ПТСР. Моє читання вихідних.

На мій погляд — ці 2 книги одні з кращих про травму і ПТСР. І впевнений, що їх треба читати поруч:
1. Бессел ван дер Колк і його «Тіло веде лік» (Англійською мені більше подобається: The body keeps the score: Brain, mind and boy in the healing of trauma)
2. Джудіт Герман і її «Психологічна травма та шлях до видужання»

Сьогодні поглиблюю свої знання і перечитую те, що вже читав.

Їх особливість - легкість подачі і глибина, яка відчувається тільки у людей, які роками в професії. Так я відчуваю себе з нашою завідуючою відділенням в шпиталі, кожна розмова про професійн - як чисте золото.

А що у вас цими вихідними? Що читаєте?
#Вихідні
@bagnenkoText

Читать полностью…

Книга про відносини для військових.

Одна з частих тем, про які ми працюємо - це відносини.
Відносини на відстані дуже страждають - через непорозуміння, різні контексти

І це насправді те, що болить і хлопцям.
Звісно ніщо не замінить живе спілкування, але як будувати відносини на відстані.

Ось тепер у мене є в запасі і такі книги Гері Чепмена - “5 мов любові. Військове видання»

Я продивився її. Її сильна сторона, що тут справді багато пояснень, як підтримувати відносини на відстані. Спочатку я був скептично налаштований, це ж американський автор (Хоча я і люблю Гері Чепмена) - шо він може сказати.
Але чесно кажучи, принципи 5 мов любові працюють. Як в Америці, так і в Україні.
Якщо військовий розуміє мову любові своєї дружини і говорить на ній, а дружина свого чоловіка - це працює.
Просто на відстані це складніше.

Я продовжую дарувати книги військовим в шпиталі.

Чудова книга. Радію, що вона є.
Раджу.

І тому я маю трохи запасів у нас в шпиталі і дарую хлопцям. (Величезна подяка видавництву за надані книжки)

Дякую всім, хто підтримує і донатить.

Якщо хочете підтримати - ось 🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Книги закінчуються, треба купляти нові.

І неймовірно вдячний за підтримку, без вас я б не міг підтримувати хлопців.

P.S. Фото розміщене з дозволу.
@bagnenkoText

Читать полностью…

Білорус, який воює за Україну. Шлях воїна. Добре, що ти тут / 43

Як психолог, який працює з військовими, я хочу, щоб якомога більше людей розуміли їх і могли підтримати. І наше суспільство трималось міцно попри всі виклики

Тому я створив цю рубрику у себе в подкасті, рубрика "Шлях воїна" - це рубрика, де я показую і розказую про військових.
Сьогодні особливий випуск. Бо у мене в гостях білорус, який каже мені:
«Україна - як другий дім.» і «Я віднайшов себе зараз в Україні.»

Коли я вперше з ним познайомився то подумав, що це буде чудово - поговорити про його мотивацію.

А потім у нас народилась ідея говорити українською і він відповідає білоруською. Бо хоч ми обидва і знаємо російчську, але не хочемо говорити нею.
І це вийшло просто неймовіно.

У випуску
✅ Яка мотивація?
✅ За що любить Україну
✅ Білоруси в еміграції і як не підтримують Лукашенко
✅ Як мова впливає на ідентичність

Запрошую до перегляду.
https://youtu.be/1PN2a5Y7vtE

Подивіться і напишіть, як вам.
Це буде дуже цінно.

А якщо просто корисно — поставте 🔥
@bagnenkoPsy

Читать полностью…

Мілан Кундера «Мистецтво роману»

Мені Кундера став близьким тільки нещодавно, коли я дізнався його шлях митця в книзі пана Ростислава Семківа «Як писали класики».
Як тоталітарний Радянський Союз танками (як вони завжди і роблять) відкинув Чехословакію на роки назад в 1968 році. Це була окупація.
Потім період розквіту назвуть Празькою весною. А далі Чехословакія ще 23 роки буде чекати, поки СРСР розвалиться.
І Мілан Кундера виїхав жити в еміграцію. Він мав все будувати з нуля. В 39 років. Коли здавалось життя вже побудоване.

З цього моменту мені стало ну дуже цікаво. Бо історія початку життя з нуля — це історія багатьох українців.

У книзі «Мистецтво роману» містяться статті, есеї та інтерв'ю, написані в період із 1979-го по 1985 рік.
Мілан Кундера дуже детально аналізує шлях роману, шлях того, як світ все спрощує.

«Терміти спрощення добрались і до роману»

Роздуми про роман ґрунтуються на феноменологічній філософії Едмунда Гуссерля, з погляду якої людське прагнення до прогресу і пізнання призводить до втрати власного неповторного світу.

Кундера окреслює надважливу для історії Європи роль роману, яка полягає в тому, щоб захистити людство від забуття і від відкриття нових і важливих сенсів. Роман для письменника — не просто жанр чи форма оповіді, а спосіб людського існування.


Дуже цікаво спостерігати, коли начитаний автор аналізує Сервантеса, Кафку, Гашека, Пруста, Джойса і десятки інших імен і їх вплив на сучасний світ..

Я люблю копати, а тут в книзі у Кундери дуже багато імен, назв, термінів, тому, наприклад почав читати і вивчати Гуссерля (німецький філософ, батько феноменології), який досить сильно вплинув на автора.

Кундера бачить кризу Європи (цитуючи Гуссерля), аналізує дві світові війни і він бачить, що один з тих шляхів, яким можна щось змінити — це створення творів, які не граються, не брешуть, на заграють з тоталітарним режимом.

Ось кілька думок:

«Хіба в комуністичній росії не публікують сотень і тисяч романів величезними накладами? Авжеж, але ті романи вже не продовжують осягати буття.
Вони не відкривають жодної нової частки існування»

Дух роману — це дух складності. Кожен роман каже читачеві: «Речі набагато складніші, ніж ти собі думаєш». Це вічна істина роману, але її чимраз менше чути в гаморі простих і швидких відповідей, які передують запитанням і виключають їх.

Якщо причина буття роману полягає в тому, щоб утримувати «світ життя» постійно осяяним і захистити нас від «забуття буття», то чи не слід вважати, щл сьогодні роман необхідний як ніколи?

Кундера ненавидів тоталітаризм. І він любив красу життя і складність саіту. І при цьому творив.
Його найвідоміші книги «Нестерпне легкість буття» і «Безсмертя» були створена якраз після Празької весни і еміграції, після осмислення і глибинних внутрішніх змін.
Цим ця книга прекрасна!

«Мистецтво роману» — як ковток свіжої води для творчості і розвитку.
Натхненно ділюсь.
Кілька сторінок в коментарях.

А що ви читаєте цими вихідними?

P.S. Поки я пишу свою книгу — вивчаю все те, як пише мій куратор пан Ростислав Семків. Як же приємно, що можна почитати як писав Кундера, це дуже доповнює цю книгу.
Але це видання від Видавництва Старого Лева особливо приємне і друком, і папіром і оформленням. Покажу в коментарях більше.
@bagnenkoText

Читать полностью…

Як я пишу книгу з куратором.

Я вже казав, що пишу книгу. Пишу в процесі навчання на річному курсі ЛітОсвіти. Моя книга - про втрати, як їх проживати і що конкретно може допомогти, матеріалів у мене золоті гори.

Пишу я її уривками, коли є час між навчанням і роботою. Іноді рано вранці. Іноді вночі.
І потроху створюється рукопис. І рукопис іноді дуже втомлений, скажімо так, бо бачить мене рано вранці або вночі.

Сьогодні друга зустріч з куратором, Ростиславом Семківом.

Це дуже і дуже цінно, коли людина, яка вміє писати, вміє це робити цікаво, створювати живі і читабельні книги - вчитується в те, що ти написав.
І дає тобі поради, що і як краще робити.

З сьогоднішньої зустрічі виніс 2 основні думки.

1. Для кого я пишу.
Про це завжди треба думати і уявляти перед собою читача.
Я не пишу для фахового середовища, для науковців.
Я пишу для Олени, яка втратила сина на війні.
Я пишу для Діми, який тиждень тому плакав у мене в кабінеті, бо втратив дружину.

Я пишу для тих, з ким працюю давно, як психолог.
І я маю думати виключно про цих людей.
Бо саме їм допоможе мій текст

2. Що не так з текстом і що поправити — це можна побачити на відстані.

Сам я не завжди можу це побачити. Бо я дуже близько.
Бо я настільки занурився вже в текст і застряг в ньому, що я починаю вже насипати щось фахове і професійне.
А треба бути простим і зрозумілим для людей.
І коли куратор дивиться з висоти пташиного польоту - це дуже допомагає.

Робота з куратором - це найцінніше, що я отримав. І це джерело натхнення у важкі часи зневіри і втоми.

Бо коли в кінці ти чуєш:
“Це дуже потрібна книга. Дуже. Ви робите дуже важливу справу.”
Попри всі труднощі - з’являються крила.

Продовжую писати.
Якщо щось цікаво про те, як створюється книга - напишіть в коментарях. Розкажу в наступних постах.
А якщо це корисно — поставте вогник.

P.S. В коментарі викладу шматочок з розмови, корисний.
@bagnenkoText

Читать полностью…

Приїхала книга, яку давно чекав — Євгенія Кузнецова «Вівці цілі».

Саме те шо треба щоб трохи відпочити, похіхікати і відволіктись.
Взагалі, Видавництво Старого Лева дуже тішить загалом різноманіттям і якістю книг.
Там ще в коробочці дещо приємне. Але то вже не сьогодні. Просто люблю їх, навіть цей принт «Пірнай у книжки» такий рідний якийсь.

А ви читали Євгенію Кузнецову? Як вам?
#новинки
@bagnenkoText

Читать полностью…

«Теорія прихильності» - книга, яку варто прочитати для покращення розуміння себе.

Кожен із нас схильний чинити з іншими, як чинили з ним.
Джо́н Бо́улбі (1907 - 1990)

Я зараз глибоко вивчаю тему прихильності, бо вона неймовірно важлива для розуміння того, як людина будує стосунки з іншими.
Дуже важлива теорія. І дуже крута книга про це.

Теорія прив`язаності була розроблена психоаналітиком Джоном Боулбі (1907-1990.) на основі робіт дитячого психоаналітика Д. В. Віннікотта.
Дж. Боулбі у формулюванні своєї теорії також відштовхувався від психоаналізу З. Фройда, тому особливу увагу приділив першим рокам життя людини, коли мати і малюк перебувають в особливій взаємодії і це багато в чому визначає подальший розвиток дитини.

Іншими словами, прив'язаність — це емоційний зв'язок.
А тип прив’язаності - це те, як формує людина цей зв’язок в дорослому віці.
Тривожиться, уникає, пропадає чи безпечно будує.
Він формується в ранньому віці, коли дитина «прив'язується» до своїх батьків. Основна теорія прив'язаності була розроблена британським психологом Джоном Боулбі, який вивчав вплив зв'язку між батьками та дитиною на її життя в майбутньому. Те, як ми реагуємо на близькість чи конфлікти визначає наш тип привʼязаності, а їх існує декілька видів.

Є 4 основні типи прив’язаності:
1. Надійна
2. Тривожна
3. Уникаюча
4. Дезорганізована (Амбівалентна)

Кожна людина має свій тип.
Але найбільш здоровий — це надійний тип, він допомагає будувати міцні і довгострокові відносини. І його можна розвинути.

Надійний тип прив'язаності – це найбільш здоровий патерн розвитку дитини: вона легко отримує підтримку від дорослого, швидко справляється з кризовою ситуацією, проявляє приязність і лідерські якості. Вона впевнена, що дорослий нікуди не піде. Люди з цим типом відчувають комфорт у відносинах, довіряють іншим і легко утримують баланс між близькістю та незалежністю.

В книзі багато простих прикладів і навіть є тести.
Раджу книгу. Ось посилання на сайт видавництва.

А ви взагалі чули про теорії прихильності? Знаєте свою?
#Книги
@bagnenkoText

Читать полностью…

Стівен Кінг — свій в доску!

Вчора ретвітнув пост свого сина, письменника Джо Хілла із критикою Трампа. У своєму акаунті Threads, він написав:

Трампу і Венсу має бути соромно, але у «хуліганів» сорому немає»,

Я про такі пости нечасто пишу, але зараз нам всім потрібно триматись і хочеться бачити, що
адекватні люди теж з нами.

@bagnenkoText

Читать полностью…